Чи передається бронхіальна астма

Якщо потрібна більш повна інформація про види і типи астми – про це можна дізнатися зі статті класифікація бронхіальної астми.

Найпоширеніші ознаки і симптоми астми – частий кашель, іноді практично постійний, виснажливий пов’язаний з відчуттям закладеності в грудях, свистяче дихання, з’являється внаслідок суджених бронхіальних проток, задишка, причому труднощі виникають не на вдиху, а на видиху.

Останній симптом характерний саме астматичної задишці. Часто трапляється так, що астматики не можуть видихнути частина повітря, і він залишається в легенях, викликаючи їх роздутість. У молодих людей в таких випадках розвивається певні ознаки будови грудини. Вона розвивається неправильно і стає занадто опуклою. Цей дефект називають «голубина груди».

Це варто запам’ятати! Можливо жінкам, хворим на бронхіальну астму, успішно завагітніти і народити здорову дитину? Відповідь – так.

Насправді це може привести до поліпшення загального стану жінки, яка страждає цим захворюванням. Бронхіальна астма при вагітності – не вирок.

У процесі розвитку плоду в організмі жінки відбуваються суттєві зміни, пов’язані з трансформаціями гормонального фону. Виділяється велика кількість прогестерону, який не тільки викликає збільшення молочних залоз і сприяє інших змін репродуктивної системи жіночого організму, але і діє стимулюючим чином на дихальний центр в головному мозку. Причому при вагітності хлопчиком рівень прогестерону вище, ніж, якщо жінка чекає дівчинку. Тому на тлі вагітності хлопчиком стан жінок поліпшується більше, чим при вагітності дитиною жіночої статі.

Ведення вагітності при наявності у майбутньої матері бронхіальної астми має певні складності. Зміни гормонального фону, поліпшення або погіршення всмоктування та виведення лікарських препаратів – все це вимагає підвищеної уваги медиків, але в Росії щороку десятки тисяч жінок, хворих на бронхіальну астму, народжують здорових дітей без погіршення стану власного здоров’я.

Лікування астми – процес складний і відрізняється різними підходами з урахуванням стану, причин виникнення захворювання та інших факторів. Найчастіше воно полягає в полегшенні стану хворих і зняття симптомів. Для лікування бронхіальної астми використовуються препарати глюкокортикоїдів, бронхорозширюючі лікарські засоби та інші, здатні полегшити перебіг хвороби. Оскільки в переважній більшості випадків астма невиліковна, успішним лікуванням вважається те, при якому хворі можуть вести нормальне життя в соціумі, без постійно пригнічують їх проявів хвороби.

Увага! Окремий випадок – астматичний статус. У цій ситуації необхідно термінове купірування симптомів, тому що при відсутності своєчасної терапії астматичний статус може призвести до летального результату.

Окремо варто відзначити, що в стані поліпшення часто застосовуються альтернативні способи лікування – натуротерапія в самому широкому сенсі цього поняття: голковколювання і інші східні техніки, фітотерапія, лікування за допомогою ефірних масел і інші способи. Такі методи дозволяють запобігти напади на якомога довший термін.

Крім консервативного медикаментозного лікування, яке астматики повинні отримувати регулярно, а іноді протягом усього життя, і яке проводиться як в стаціонарі, так і в домашніх умовах, добрі результати дають альтернативні методи терапії. Вельми популярно лікування бронхіальної астми народними методами, про який можна прочитати детальніше.

До альтернативних методів належать:

Часто такі види лікування застосовуються комплексно з звичайними медикаментозними, що є досить вдалим підходом.

При нападі бронхіальної астми слід негайно надати хворому медичну допомогу.

Для цього потрібно насамперед забезпечити доступ свіжого повітря, якщо є можливість, проводиться оксигенотерапія. Також у таких випадках зазвичай практикується введення еуфіліну струминно.

При наявності серцевої астми, а також частоті серцевих скорочень більше дев’яноста ударів в хвилину використовують такі препарати, як строфантин або дигоксин.

Важливо! Перед введенням цих речовин необхідно уточнити, чи не приймав пацієнт інгалятори у великій кількості перед нападом, вони містять подібні діючі речовини, а передозування цих лікарських засобів може призвести до погіршення стану хворого.

У разі відсутності поліпшення пацієнтові вводять преднізолон і проводять оксигенотерапію. Якщо пацієнт перебуває вдома, його можна залишити до приходу дільничного лікаря, якщо ж хворий у громадському місці – необхідна термінова госпіталізація.

источник

У всьому світі зростає кількість дітей, хворих на бронхіальну астму. Ця проблема дуже хвилює фахівців-алергологів, пульмонологів, педіатрів і, природно, батьків. Як уберегти дитину від астми? Що потрібно робити для того, щоб знизити ризик захворювання до мінімуму? Про це читачам розповідає лікар-пульмонолог Ніна Шульгіна.

Астматик у нас тільки бабуся

Останні дослідження встановили, що бронхіальна астма — спадкове захворювання, але вона відрізняється від інших спадкових захворювань тим, що при дотриманні певних правил її можна попередити. Тому важливо ще до появи дитини на світ з’ясувати, чи були в роду з боку батька або матері хворі не тільки астмою, а й алергічними захворюваннями. Тому що алергія — це пряма дорога до астми. У батьків, наприклад, був нежить від пилу, а у дитини спочатку спостерігаються шкірні прояви алергії, такі як екзема, нейродерміт, діатез, а після трьох років розвивається бронхіальна астма. Часто батьки кажуть, що у них не було астматиків в роду, от тільки бабуся захворіла на астму в 60 років. Так ось у бабусі спадковість проявилася в старості, а дитина захворіла на чотири роки тільки тому, що батьки вчасно не прийняли профілактичних заходів.

Для профілактики захворювання на бронхіальну астму величезне значення має правильне харчування. Під час вагітності майбутня мати повинна дотримуватися натуральних продуктів харчування і виключити з раціону ті харчові продукти, які можуть викликати алергічну реакцію. Рекомендується робити кулінарну обробку продуктів — варену або парову. Так як, наприклад, смажене м’ясо містить дуже багато екстрактивних речовин, які можуть викликати алергію. Бажано повністю виключити з раціону міцні бульйони, копченості, гострі страви — все це також може викликати виділення біологічно активних речовин. Як матері, так і дитині категорично забороняється вживання штучних напоїв. Діти дуже люблять всілякі лимонади, хоча вони не містять жодних поживних речовин, а ось додаткових алергенів в них більш ніж достатньо. Найкраще давати дитині натуральні соки або морс, приготований з домашнього варення, розведеного кип’яченою водою. Деякі натуральні продукти, такі як полуниця, банани, теж можуть викликати виділення біологічно активних речовин, тому ми не рекомендуємо їх дітям з алергією. Взагалі дитина повинна отримувати харчування за віком. Однорічній дитині, наприклад, не можна давати копчену ковбасу, навіть якщо вона йому подобається. Дуже важливою профілактичною мірою для попередження бронхіальної астми у дітей є грудне вигодовування. Грудне молоко — це такий продукт, який призначений самою природою для захисту немовляти від інфекцій, алергії, від всяких патологічних факторів.

Читайте також: Апендицит можна лікувати ліками?

Грудне вигодовування необхідно

На жаль, зараз все більше і більше мам відмовляються від грудного вигодовування, тому що у продажу є багато різновидів дитячого харчування, всіляких сумішей, а годувати дитину грудьми — це дуже важка робота. Але ми настійно рекомендуємо матерям грудне вигодовування принаймні до 4 — 6 місяців в тих випадках, коли у дитини є обтяжена спадковість по бронхіальній астмі. До дуже високим алергенів відноситься тютюновий дим, тому вагітним жінкам категорично заборонено палити. Якщо жінка курить під час вагітності або навіть знаходиться в стані пасивного куріння, вдихаючи сигаретний дим, то ймовірність того, що її дитина буде аллергиком, зростає на 90%. У період вагітності жінки повинні уникати безконтрольного прийому лікарських препаратів. Перед тим, як лікуватися, необхідно проконсультуватися у лікаря, чи можна приймати ці ліки і як це відіб’ється на майбутню дитину.

Правила гіпоалергенного побуту

Якщо в роду з боку матері або батька були астматики, то ви повинні дотримуватися правил так званого гіпоалергенного побуту. Вони досить прості і дають хороший ефект. Сюди входять щоденне вологе прибирання приміщення, протирання пилу. Книги обов’язково повинні зберігатися в скляних шафах, так як на відкритих полицях вони збирають скопище пилу. Якщо поки не вдається придбати шафи, то хоча б накрийте книги поліетиленом. Постарайтеся якомога частіше пилососити підлогу, паласи, килимові доріжки. Раніше бронхіальну астму називали хворобою багатих, тому якщо ви хочете вберегти від неї дитину, то у вас повинен бути досить аскетичний побут. Тобто краще не обзаводитися ворсистими килимами, м’якими меблями, вбирає пил. Замість важких дорогих штор повісьте на вікна простенькі фіранки, які можна часто прати. Пам’ятайте про те, що часто буває досить правильно організувати побут, щоб зберегти дитині здоров’я.

Сім’ям з несприятливою спадковістю щодо астми ми категорично не рекомендуємо заводити домашніх тварин. Тому що дуже важко буде потім з ними розлучатися, а розлучатися доведеться, оскільки ніякими прибираннями від шерсті тварин не врятуєшся. Деякі кажуть: «Ой, у мене не кудлата собачка». Але велике значення має навіть не стільки довжина вовни, скільки лупа, яка завжди присутня у тварин. Ніхто не знає, коли імунна система вашої дитини настільки ослабне, що відреагує на алерген. Часто ми чуємо від батьків: «У нас вже два роки собака, а дитина захворіла тільки зараз». Це означає лише те, що він тільки тепер отримав достатню дозу алергену. Тому, щоб не нашкодити дитині, краще взагалі не тримати вдома ні собак, ні котів, ні морських свинок, ні домашніх птахів — канарок, хвилястих папуг, оскільки пташине пір’я і пух також мають дуже високими алергенними властивостями. У моїй лікарській практиці був випадок, коли папуга жив у будинку близько року, і батьки ніяк не могли повірити, що він-то і є причина алергії у дитини. Їм шкода було розлучитися з птахом, але навряд прибрали папуги, і у дитини пройшла алергія. Ми не рекомендуємо заводити навіть риб і черепах, так як сухий корм також є сильнодіючим алергеном. Частинки корму, розчиняючись в повітрі, можуть викликати важку реакцію. Тому потрібно або годувати риб живим кормом, або не заводити їх взагалі. Нерідко важку алергію у дитини викликають навіть домашні комахи — клопи, таргани, мурашки. У таких випадках дуже важливо вчасно продезінфікувати приміщення. Перш ніж проводити дезінфекцію або робити ремонт у квартирі, дитину слід вивезти з приміщення, тому що запахи хімікатів, фарб, шпалер, будматеріалів також можуть викликати сильну алергію. Після ремонту або дезінфекції необхідно як слід провітрити приміщення, перш ніж привезти туди дитину.

Нерідко бронхіальна астма починається після вірусної інфекції. Тому до якогось певного віку, припустимо, до року, потрібно намагатися оберігати дитину від зайвих контактів, не влаштовувати вдома урочистих заходів, менше ходити в гості, не їздити з дитиною в громадському транспорті. Дітям постарше контакти необхідні для правильного психічного розвитку, тому, щоб захистити дитину від вірусних інфекцій, потрібно його загартовувати. Для цього кожен день, бажано з ранку, обливайте ніжки дитини водою з-під крана. Процедуру загартовування потрібно починати з теплої води, температура якої 32 — 34 градуси, поступово, через кожні два-три дні, знижуючи температуру на один градус, поки не доведете її до 18 — 20 градусів. Для профілактики вірусних захворювань дуже корисно обливання дитини цілком, тим більше що дітям самим ця процедура дуже подобається, тому що після неї з’являється приємне відчуття. Несподіваний пріступЕслі дитина часто хворіє вірусними інфекціями і вони мають затяжний характер, — це серйозний привід для занепокоєння, тому що зазвичай вірусна інфекція триває максимум два тижні. Буває, що дитина перенесла вірусне захворювання і начебто поправився, але при цьому у нього періодично з’являється свистячий подих, а вночі чується сухе покашлювання. Він швидко втомлюється при найменших фізичних навантаженнях. У цій ситуації треба бити тривогу. Зазвичай астма починається з ураження верхніх дихальних шляхів. Природно, що на цій стадії з нею впоратися легше, ніж з бронхіальною астмою. Спочатку це фарингіт, аденоїдит, алергічний риніт, поступово хвороба проникає в бронхи і в легені, викликаючи напад задухи. Несподіваний напад задухи зазвичай викликає великий страх у батьків і у дитини. Головне, не лякатися, створити дитині приплив свіжого повітря, відкривши вікно або кватирку. Дати йому попити водички, постаратися заспокоїти словами, попросити його подихати в режимі: короткий вдих і більш довгий видих. Якщо ви заздалегідь проконсультуєтеся у лікаря, то вам вдасться уникнути цієї неприємної ситуації. Ви будете знати, що потрібно робити при несподіваному нападі ядухи, і зможете самостійно надати допомогу дитині, давши йому ті ліки, які цей напад знімуть. Лікування ліками і нетрадиційне На ранніх стадіях захворювання буває достатньо з’ясувати причини хвороби, нормалізувати домашню обстановку, харчування, і астма у дитини проходить. Але якщо батьки звертаються до лікаря надто пізно, тоді вже доводиться лікувати дитину. Раніше для лікування бронхіальної астми застосовувалися таблетки, які через шлунково-кишковий тракт поширювалися по судинах. При цьому вони впливали не тільки на легені, але і на інші органи, і не завжди цей вплив був корисним. В даний час лікарі застосовують ингаляционную терапію, яка є новітнім досягненням медицини. За допомогою інгаляції можна ввести ліки прямо в легені. У інгаляційних формах випускають і протизапальні препарати, такі, як інтал і тайлед, і препарати, які дозволяють зняти гострі напади задухи, так звані інгаляційні адреноміметики. Це препарати абсолютно безпечні, дуже добре допомагають хворим і не мають практично ніяких побічних дій. Поряд з інгаляційної терапією застосовуються і нетрадиційні методи лікування бронхіальної астми — голкотерапія, галатерапія, коли дитина дихає парами солі, баротерапия — лікування тиском у барокамері.

источник

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке проявляється нападами задишки з кашлем, що часто закінчуються нападами задухи.

За статистикою ВООЗ кількість пацієнтів з бронхіальною астмою становить від 4 до 10% населення Землі.

Причини виникнення бронхіальної астми

• чинники з групи професійних шкідливостей;

• хронічний бронхіт та інфекції;

• якість вдихуваного повітря та екологічна обстановка;

• деякі лікарські препарати.

Хронічне запалення, яке спостерігається у хворих на бронхіальну астму, робить дихальні шляхи чутливими до алергенів, хімічних подразників, тютюнового диму і т.д. При їх дії виникають набряк та спазм бронхів. У цей момент бронхіальний слиз виробляється у великій кількості, що ускладнює нормальне проходження повітря по дихальних шляхах під час дихання.

Класифікація бронхіальної астми

• персистуюча легкого ступеня тяжкості;

• персистуюча середнього ступеня тяжкості;

• персистуюча тяжкого ступеня тяжкості.

Особливі форми бронхіальної астми

1. Атопічна бронхіальна астма (розвивається на тлі спадкового чинника).

2. Аспіринова бронхіальна астма (входить в аспіринову тріаду; пов’язана з особливою непереносимістю аспірину і багатьох інших протизапальних препаратів).

3. Рефлюкс-індукована бронхіальна астма (розвивається на тлі гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), або потрапляння в дихальні шляхи (просвіт бронхіального дерева) вмісту шлунка).

4. Бронхіальна астма фізичного зусилля (хвороба розвивається на тлі фізичної активності, в основному після 5-10 хвилин руху/роботи; особливо напади активізуються після роботи на холодному повітрі; супроводжується переважно кашлем, який самостійно проходить через 30-45 хвилин).

5. Професійна астма (через роботу в забруднених місцях, або ж при роботі з речовинами, що мають сильний хімічний запах/випаровування).

6. Кашльова форма астми (характеризується особливим клінічним перебігом — присутній тільки кашель, інші симптоми відсутні, або ж присутні мінімально).

Клінічний перебіг бронхіальної астми

Перші симптоми бронхіальної астми:

• задишка, особливо після фізичного навантаження;

• почуття закладеності в грудях, задуха;

• кашель, спочатку сухий, далі з прозорою мокротою;

• прискорене поверхневе дихання з почуттям складності видиху;

• хрипіння при диханні, зі свистом;

• ортопное (вимушене положення, коли хворий, сидячи на ліжку або на стільці, міцно за нього тримається, ноги спущені на підлогу, таким чином йому простіше зробити повний видих).

Додаткові симптоми бронхіальної астми:

• загальна слабкість, нездужання;

• порушення ритму роботи серця (тахікардія) — пульс під час хвороби знаходиться в межах до 90 уд./хв., а під час нападу збільшується до 130 уд./хв.;

• хрипіння при диханні, зі свистом;

• почуття закладеності в грудях, задуха;

• головний біль, запаморочення;

• біль в нижній частині грудної клітини (при тривалих нападах).

Симптоми при тяжкому перебігу захворювання:

• акроціаноз та дифузна синюшність шкіри;

• ознаки емфіземи легенів — збільшення грудної клітки, ослаблення дихання;

• патологічні зміни в структурі нігтьової пластини — нігті тріскаються;

• розвиток другорядних захворювань — дерматити, екзема, псоріаз, нежить (риніт).

Діагностика бронхіальної астми

• спірометрія (дослідження функції зовнішнього дихання) — ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), ПШВ (пікова швидкість видиху), ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів);

• дихальні проби з бронходилятаторами;

• дослідження на наявність в мокроті (бронхіальному секреті) і крові еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена та спіралі Куршмана;

• встановлення алергологічного статусу (шкірні, кон’юнктивальні, інгаляційні та назальні проби, визначення загального та специфічного IgE, радіоалергосорбентний тест);

• рентгенографія грудної клітки;

• добова pH-метрія при підозрі на рефлюксну природу бронхіальної астми;

Диференціальна діагностика бронхіальної астми проводиться з:

• ХОЗЛ (хронічними обструктивними захворюваннями легень);

• синдромальним бронхоспастичним синдромом при ДХСТ (дифузні хвороби сполучної тканини), васкулітах;

• трахеобронхиальною дискінезією (клапанна обструкція бронхів);

• ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) дрібних гілок;

• інтерстиціальним фіброзом легенів;

• іншими захворюваннями, зумовленими внутрішньоструктурною патологією (круп, дифтерія); обструкцією верхніх дихальних шляхів (чужорідне тіло, ларингоспазм, стеноз бронха, параліч голосових зв’язок) і нижніх дихальних шляхів (аспірація, істеричний напад); зовнішнім здавленням (пухлина середостіння, заглотковий абсцес); внутрібронхіальною аспірацією (чужорідні тіла), дегенеративними захворюваннями (саркоїдоз внаслідок утворення ендобронхіальних гранулем, пухлина).

Лікування бронхіальної астми

Медикаментозне лікування

Базисна терапія бронхіальної астми впливає на механізм захворювання, вона дозволяє його контролювати. До препаратів базисної терапії відносять: глюкокортикоїди (в т.ч. інгаляційні), кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів та моноклональні антитіла.

Симптоматична терапія дозволяє впливати на гладку мускулатуру бронхіального дерева, а також знімати напади астми. До препаратів симптоматичної терапії відносять бронходилятатори: β2-адреноміметики та ксантіни.

Необхідні дозування та послідовність прийому ліків визначаються виключно лікарем. Самостійна корекція доз неприпустима. Хворі на бронхіальну астму зобов’язані при собі мати препарат швидкого реагування.

Кожен пацієнт повинен пам’ятати, що використання швидкодіючих інгаляторів більше 4-х разів на добу — неприпустимо. Зворотнє може викликати важкий напад задухи — астматичний статус.

Якщо хворий помітив зниження ефекту від призначених лікарем препаратів, необхідно терміново навідатися до лікарні.

Немедикаментозне лікування

1. Фізіотерапія (електрофорез, індуктотермія, вплив ультразвуком, ампліпульс, ультрафіолетове опромінення).

2. Гіпербарична оксигенація, лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.

3. Еферентні методи (гемосорбція, плазмаферез, плазмацитоферез, засновані на пропусканні крові через спеціальні пристосування з метою зміни її якісного складу).

Ефект спелеотерапії пов’язаний з особливою взаємодією частинок солі (сухого аерозолю хлориду натрію) з поверхнею дихальних шляхів. При цьому зменшуються або зникають напади задухи, нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокроти.

Згідно зі статистикою спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого перебігу — в 99%, при бронхіальній астмі середньої тяжкості — в 82%, при тяжкому перебігу — в 42,8% випадкiв. У переважної більшості, що пройшли спелеотерапію, стійкий позитивний ефект зберігається від 1 року і більше.

Позитивну дію затримок дихання на перебіг цілого ряду захворювань було помічено ще в давнину. Для хворих на бронхіальну астму розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав’язливого сухого кашлю.

Для лікування бронхіальної астми широко застосовується цілий ряд лікарських рослин: чебрець, соснові бруньки, мати-й-мачуха звичайна, оман високий, дягель лікарський, материнка звичайна, першоцвіт лікарський, подорожник великий.

Правильне харчування відноситься до одного з базових елементів в боротьбі з бронхіальною астмою.

Профілактика виникнення бронхіальної астми

1. Своєчасне лікування всіх захворювань хронічного характеру верхніх та нижніх дихальних шляхів.

3. Дотримання певної дієти.

5. Уникнення контакту з подразниками (накурені, погано провітрені, запилені місця).

6. Постійний контроль за станом організму при наявності профшкідливості.

Прогноз при бронхіальнiй астмi

В цілому захворювання є хронічним та повільно прогресуючим, адекватне лікування може повністю усувати симптоми, але не впливає на причину їх виникнення. Прогноз для життя та працездатності при своєчасній діагностиці та адекватній терапії умовно сприятливий. Періоди ремісії можуть тривати протягом декількох років.

источник

Передается ли бронхиальная астма по наследству и является ли она генетическим заболеванием? Данный вопрос интересует многих людей, а особенно будущих родителей, которые страдают таким недугом.

Вопрос является достаточно серьезным, поскольку заболевание считается одним из самых сложных и трудноизлечимых. Согласно результатам многочисленных исследований известно, что бронхиальная астма связана с рядом наследственных факторов, однако, в отличие от других заболеваний такого типа, заразиться болезнью нельзя и более того, развитие патологии можно предупредить.

Чтобы обезопасить собственного ребенка от астматического синдрома, родителя стоит определить причины появления данного заболевания у себя, а также исключить его аллергическую основу, если такой факт имеет мест быть. В данной работе мы попробуем разобраться, заразна ли астма, может ли она передаваться по наследству и какие способы профилактики позволят исключить возникновение болезни.

Заболеть астмой можно только в том случае, когда у пациента наблюдается совокупность располагающих для этого факторов. Иными словами, астма – это мультифакторное заболевание, которое может возникнуть у любого человека, независимо, есть ли у него генетическая предрасположенность.

Сегодня, медики выявили новые причины возникновения и развития бронхиальной астмы. Самыми распространенными являются экзогенные и эндогенные. В первом случае можно отметить такие, как:

• воздействие аллергенов: пыльцы, шерсти, продуктов;
• присутствие вирусов и бактерий в организме;
• предрасположенность к развитию астмы, по причине работы с вредоносными веществами;
• вредные привычки;
• нарушения режима питания.

Статистика роста больных БА

В эндогенным или внутренним можно отнести такие, как:

• избыточный вес;
• пациенты часто болеют бронхитом;
• генетическая предрасположенность;
• индивидуальный гендерный признак.

Примечательно, что когда речь идет о способе передачи бронхиальной астмы, необходимо отметить о более высоком проценте передачи заболевания по женской линии, чем через отца. Более того, болезнь, полученная от матери сложнее поддается лечения, в то время как при передаче недуга от отца, осложнений по большей части нет.

К сожалению, точно неизвестно, как астма передается по наследству и происходит ли это вообще, однако, имеются наблюдения, согласно которым, у ребенка, мать и отец которого страдают бронхиальной астмой, вероятность получить такое же заболевание очень высока.

Многие ученые работали над тем, чтобы выяснить, насколько астма заразна и сколько путей инфицирования существует. Это было необходимо, чтобы максимально защитить пациентов от опасных приступов удушья, которые возникают во время астмы и от других негативных проявлений.

Специалистами было доказано, что причин возникновения астмы может быть сразу несколько. В качестве таких причин можно отметить развитие аллергии, способной вызвать удушье, высокая тканевая и клеточная возбудимость тракта дыхательной системы и бронхов.

Кроме того, у пациентов, страдающих данным заболеванием, могут наблюдаться нарушения в работе иммунной системы, а также, проблемы, связанные с обменом веществ, что в дальнейшем становится причиной воспалительного процесса.

Статистика смертности от астмы в мире

Самым главным фактором в исследовании стала генетическая предрасположенность человека к заболеванию. Данный вопрос являлся для медиков основным, поскольку они стремились выявить гены, провоцирующее развитие заболевания.

К сожалению, ответ не был получен до сих пор. Результаты одного исследования подтверждали факт того, что бронхиальная астма относится к разряду инфекционной патологии, а другие наблюдения позволили определить, что дети, рожденные у родителей, страдающих заболеванием, больше подвержены болезни, чем их сверстники, чьи родители не страдают таким недугом.

Особая опасность приобретения такой патологии, как бронхиальная астма существует во время беременности. Если во время вынашивания, у женщины наблюдается легкая форма заболевания, то можно считать, что ребенок вне опасности, и он развивается в пределах допустимой нормы. В этом случае, малыш родиться в положенный срок и риск развития патологии будет минимальным.

Если во время беременности, наблюдается бронхиальная астма в особо острой и тяжелой форме, могут возникнуть серьезные осложнения, которые в дальнейшем негативно скажутся на развитии плода. В таких случаях младенцы рождаются недоношенными, а их дыхательный тракт в меньшей степени защищен от воздействия инфекций. В таких случаях, вероятность развития бронхиальной астмы намного выше.

Справиться с проблемой позволит только беспрекословное выполнение всех рекомендаций врача. Специалист ведет наблюдение за развитием ребенка до первого года жизни, следит за процессом грудного вскармливания, а также за соблюдением режима. Это позволит максимально устранить воздействия аллергенов и дальнейшее развитие бронхиальной астмы.

Отдельно стоит упомянуть случаи так называемого способа привлечения внимания родителей. Если у ребенка наблюдается такое проявление, то потребуется дополнительная консультация психотерапевта.

Бронхиальная астма, как и любая другая болезнь, может быть предотвращена, если следить за состоянием своего здоровья, а при наличии первых же признаков, сразу приниматься за лечение.

Крайне важно, не диагностировать болезнь самостоятельно, а предварительно посетить врача. Это позволит выявить точную причину заболевания и в дальнейшем составить правильный план лечения. В группу риска попадают дети и взрослые, которые имеют генетическую предрасположенность, а также склонные к аллергическим проявлениям на различные группы аллергенов. Особенно опасным заболеванием, бронхиальная астма считается во время беременность. Патология может отразиться на развитии плода и в дальнейшем подвергнуть малыша опасности.

Первое, что следует сделать беременной женщине – это отказаться от курения, если таковое имеет место. Вредная привычка также не должна появиться после появления малыша на свет, поскольку это может отрицательно сказаться на здоровье новорожденного.

В целом, профилактические меры можно условно разделить на три основных группы:

• устранение аллергенов из среды обитания пациента – уборка, отказ взрослых от курения, периодическая проверка системы вентиляции;
• максимально понизить воздействие внешних факторов, провоцирующих развитие заболевания – соблюдение режима питания, осторожное употребление лекарственных средств, своевременная вакцинация;
• снижение воздействия прочих факторов – своевременное лечение симптомов болезни, контроль массы тела, минимализация стрессов.

Каждое из указанных действий позволит поддержать человека во время заболевания и возможно, исключить осложнения. Кроме того, соблюдение гигиены, отказ от вредных привычек и укрепление иммунитета помогут свести вероятность развития бронхиальной астмы к минимуму.

источник

Передается ли астма по наследству? Этот вопрос интересует родителей, страдающих от этого заболевания на протяжении многих лет. Опасность возникновения бронхиальной астмы у малыша заставляет серьезно задуматься некоторые семейные пары.

Для ответа на этот вопрос следует знать причины развития астмы, пути передачи и профилактические меры для предупреждения астматических заболеваний.

Многочисленные исследования ученых выявили, что бронхиальная астма является наследственным заболеванием, однако ее огромное отличие от других форм заключается тем, что соблюдая определенные правила, возможно, ее предупреждение. Поэтому будущим родителям необходимо выяснить анамнез заболевания со стороны матери и отца, а также определить возможную аллергическую предрасположенность, так как очень часто аллергия провоцирует развитие бронхиальной астмы.

Причинами развития заболевания являются несколько совокупных факторов, то есть бронхиальная астма, по сути, мультифакторное заболевание.С каждым годом обнаруживаются множество новых причин возникновения бронхиальной астмы, однако наиболее вероятными факторами развития являются:

• как правило, заболевание может быть вызвано аллергенами (грибок, пыльца цветущих растений, насекомые и т.д.);

• острые и хронические инфекции;
• профессиональная деятельность, связанная с вредными веществами;
• никотиновая зависимость;
• неблагоприятная экология;
• неправильное питание.

• избыточная масса тела;
• длительное заболевание бронхитом;
• отягощенная наследственность;
• пол больного (наиболее тяжело протекает заболевание, когда оно передается по женской линии).

Однако не следует поддаваться панике при наследственной предрасположенности пациента. Для этого необходимо более подробно узнать о том, что такое генетическая предрасположенность.

В этом случае генетика обусловлена особенностями строения и повышенной чувствительности бронхов, а также реакцией иммунной и эндокринной системы на воздействие раздражителя. В нормальном состоянии человек обладает гладкой дыхательной мускулатурой, которая сокращается при раздражении, отвечая защитной реакцией в виде кашля. Он способствует избавлению от слизи из бронхов.

Существует определенное количество пациентов, которые обладают повышенной чувствительностью мускулатуры, выражаясь удушливым кашлем даже на незначительное раздражение (запах табака, духи и т.д.). Кроме того, могут передаваться по наследству иммунные реакции, провоцирующие аллергические приступы. Сочетание всех этих факторов, в свою очередь, приводит к развитию бронхиальной астмы.

Важно учитывать, что огромное значение имеет питание грудного ребенка. Малыши, которые находятся на искусственном вскармливании, намного чаще болеют бронхиальной астмой, чем дети, получающие грудное молоко. Взрослые пациенты тоже должны придерживаться диеты, предусматривающей повышенное содержание свежих фруктов и овощей, в которых присутствует большое количество клетчатки, способствующей хорошей работе пищеварительного тракта.

На ранней стадии заболевания достаточно выяснения причины развития бронхиальной астмы и максимально оградить пациента от возможных провокаторов симптоматики (нормализовать питание, сменить обстановку и т.д.). Однако при нарастании удушья необходимо срочное обращение за медицинской помощью.

• В последнее время медикаментозная терапия чаще всего использует ингаляционные методы лечения, когда лекарственное средство при помощи ингаляции проникает в легкие. Кроме того, достаточно распространено назначение противовоспалительных препаратов (Тайлед, Интал и т.д.) в ингаляционной форме;

• эти лекарственные средства называются ингаляционными адреномиметиками и направлены на нейтрализацию острого астматического приступа, сопровождающегося удушьем. Чаще всего такая методика используется при лечении детей, оказывая на них минимальное отрицательное воздействие;
• хорошую эффективность показали небулайзеры при использовании для лечения пациентов любого возраста. Эти аппараты предназначены для превращения лекарственной жидкости в пар при нагревании, который вдыхает пациент для снятия астматического приступа;
• лекарственные средства для небулайзеров абсолютно безопасны и, в отличие от остальных препаратов для лечения бронхиальной астмы, не оказывают побочного эффекта.

Одновременно с ингаляционными способами лечения активно используется иглотерапия, баротерапия и соляные комнаты.

Профилактические мероприятия по предотвращению наследственного возникновения бронхиальной астмы у детей, начинаются еще во время беременности будущей матери. Женщина должна придерживаться строгой диеты, избегая продуктов высокой аллергенности.

1. Необходимо избавиться от вредных привычек и, особенно от курения в любой форме (пассивного и активного), так как даже вдыхание никотинового дыма может отрицательно сказаться на внутриутробном состоянии малыша. Доказано, что курение во время беременности в 90% случаев способно спровоцировать аллергическую симптоматику у новорожденного ребенка, что напрямую ведет к бронхиальной астме.

1. Основной профилактической мерой от наследственной передачи заболевания ребенку является грудное вскармливание, особенно в первых 12 месяцев. В этот период времени происходит формирование иммунной системы ребенка и материнское молоко выполняет защитную функцию в организме малыша. Кроме того, необходимо своевременное проведение влажной уборки и проветриваний в помещении, где большую часть времени находится ребенок.
2. В том случае, когда родители страдают бронхиальной астмой, важно защитить ребенка, убрав из комнаты все предметы, на которых может оседать пыль (ковры, мягкую мебель и т.д.). Кроме того, следует избегать возможных контактов с домашними животными, чтобы не спровоцировать аллергическую реакцию. Если есть опасение, что может возникнуть бронхиальная астма рекомендуется закалять ребенка по мере взросления.
3. Благотворно влияет морской и лесной воздух, поэтому рекомендуется больше времени проводить на свежем воздухе и заниматься водными процедурами. Это позволит предотвратить возможного наследственного развития заболевания и связанных с этим тяжелых осложнений.

Несмотря на то, что бронхиальная астма представляет серьезную угрозу для современного общества, ученые утверждают, что это заболевание не способно передаваться наследственным путем. Передаваться может только предрасположенность к нему. При выполнении всех необходимых мероприятий существует возможность минимального риска астматических заболеваний.

СТАТЬЯ НАХОДИТСЯ В РУБРИКЕ — заболевания, астма.

ПОДЕЛИТЕСЬ ОПЫТОМ, ОСТАВЬТЕ СВОЙ КОММЕНТАРИЙ К СТАТЬЕ — “ Наследственный фактор передачи бронхиальной астмы ”

Мой муж в детсве болел бронхиальной астмой, еле вылечили. Скажите, какова вероятность, что наши дети могут тоже заболеть ей? Передается ли она, так сказать, по наследству?

Здравствуйте, как вы заметили, в самой статье говорится что астма НЕ ПЕРЕДАЕТСЯ по наследству, однако учитывая то что один из родителей болеет астмой (или болел ранее), то по наследству может передаться только ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ к данному заболеванию. Это значит что риск заболеть при неблагоприятных обстоятельствах значительно возрастает у такого ребенка, по сравнению с тем у кого никто из родителей не болел этим заболеванием. При соблюдении всех профилактических мероприятий и ведении здорового образа жизни, есть больше шансов того что ребенок не заболеет вообще. Говорить о вероятности в процентном соотношении было бы неправильно, так как каждый организм индивидуален, к тому же на эту вероятность влияет очень много факторов, всех их учесть просто невозможно.

Copyright © 2015-2019 Аллергия. Материалы данного сайта являются интеллектуальной собственностью владельца интернет площадки. Копирование информации с данного ресурса, разрешено только при указании полной активной ссылки на источник. Перед применением материалов сайта, обязательна консультация с врачем.

источник

Людям, страдающим таким тяжелым хроническим заболеванием, как бронхиальная астма, важно знать, передается ли астма по наследству. Сейчас во всем мире увеличивается количество детей, у которых диагностируется данное заболевание, и, по данным медицинской статистики, у трети больных оно наследственное, то есть кто-то из родителей или дедушек-бабушек страдал астмой.

ВАЖНО ЗНАТЬ! Гадалка баба Нина: «Денег всегда будет в избытке, если под подушку положить…» Читать подробнее >>

Кроме того, проводились клинические исследования среди однояйцевых близнецов, и они показали, что если болеет астмой один близнец, то заболевает и другой. Это также свидетельствует, что заболевание передается по наследству. Но в то же время высокая вероятность заболевания астмой не только детей (болезнь может развиться в гораздо более старшем возрасте) говорит о том, что не все так безнадежно.

Бронхиальная астма — заболевание, обусловленное хроническим воспалением бронхов — дыхательных путей, по которым воздух поступает в легкие. Любое внешнее воздействие или внутренние проблемы в организме вызывают отек и спазм бронхов, воздух через них проходит с большим трудом, что приводит к удушью и может закончиться смертью. Болезнь очень тяжелая, у астматиков нарушается весь жизненный распорядок, приступ может вызвать даже небольшая физическая нагрузка, эмоциональное перенапряжение, изменение температуры и влажности воздуха, и тогда жизнь зависит от наличия под рукой лекарства, снимающего спазм и расширяющего бронхи.

Вполне понятно, что родители, болеющие астмой, опасаются, что их детей ожидает такая же нелегкая судьба, если астма передается по наследству.

Но врачи утверждают, что бронхиальная астма по наследству не передается, передается предрасположенность к этому заболеванию.

А то, заболеют ли ваши дети, будет во многом зависеть от принимаемых профилактических мер.

Бронхиальная астма не является наследственным заболеванием, как гемофилия, которая возникает обязательно при определенном сочетании генов в генотипе и передается потомкам из поколения в поколение. В данном случае передаются особенности строения и чувствительности бронхов, реакции эндокринной и иммунной системы на некоторые раздражители.

У всех людей гладкая мускулатура дыхательных путей способна сокращаться в ответ на раздражение, возникает кашель как защитная реакция, при помощи которой мы избавляемся от инородных тел и слизи в органах дыхания. У некоторых эта реакция носит чрезмерный характер, вызывая удушливый кашель даже по незначительным поводам, таким как запах духов или табачного дыма. Имеют наследственный характер и особые реакции иммунной системы, приводящие к аллергии. При сочетании этих двух внутренних факторов и неблагоприятной внешней обстановке (частые острые респираторно-вирусные инфекции, наличие аллергенов, ослабленный иммунитет) развивается хроническое воспаление бронхов, приводящее к астме.

Профилактика бронхиальной астмы, особенно в семьях, где уже встречалось это заболевание, начинается с периода беременности. Будущая мама должна особенно строго придерживаться режима питания, не употребляя продукты, способные вызвать аллергию — шоколад, цитрусовые, копчености, жареное мясо, острые блюда, крепкие бульоны. Недопустимо курение как в активной, так и пассивной форме. У курящей мамы в 90% случаев ребенок будет аллергиком, а это прямой путь к астме.

Если есть опасение, передается ли бронхиальная астма по наследству, то для будущего ребенка нужно создать максимально комфортную обстановку: убрать из детской комнаты ковры, тяжелые занавеси, мягкую мебель, то есть все те вещи, в которых может скапливаться пыль, являющаяся основным аллергеном. Книги должны находиться в закрытых шкафах, и в квартире нельзя держать любых домашних животных, даже аквариумных рыбок.

При рождении ребенка основная мера профилактики астмы — грудное вскармливание. Никакие молочные смеси не заменят материнское молоко, особенно в первый год жизни, когда формируется иммунная система малыша. В этот же год нужно сделать все, чтобы уберечь ребенка от респираторных инфекций: ограничить контакты, раз в день проводить влажную уборку помещения, воздух в комнате должен быть свежим, прохладным и достаточно увлажненным.

В дальнейшем ребенка нужно закалять, он должен быть физически развитым, подвергаться умеренным физическим нагрузкам в соответствии со своим возрастом. Если ребенок часто болеет респираторными инфекциями, то это фактор риска, который должен быть непременно учтен его лечащим врачом. Очень полезно проводить отпуск с малышом на море, в горах, в сосновом лесу. И в дальнейшей своей жизни человек, имеющий в роду больных астмой, должен выбирать работу, не связанную с наличием аллергенов. Все это позволит избежать того, чтобы наследственная предрасположенность переросла в тяжелое заболевание.

источник

Хоча бронхіальна астма і є досить поширеним захворюванням, її симптоми у різних людей можуть відрізнятися. У більшості хворих перша симптоматика проявляється ще в ранньому віці (до 10 років), і у 30% хворих до 40 років.
Вікові проміжки і частота захворюваності на бронхіальну астму:
— До десяти років — близько 35%
— Від десяти до двадцяти років — близько 15%
— Від двадцяти до сорока років — близько 10%
— Від сорока до п’ятдесяти років — близько 10%
— Від п’ятдесяти до шістдесяти років — близько 7%
— Після шістдесяти років — близько 3%
Клінічна картина бронхіальної астми характерна такими симптомами як кашель і порушення дихання у вигляді задишки. Дана симптоматика виникає після безпосереднього контакту з алергеном, що має важливе значення в діагностиці. Крім цього спостерігається сезонна варіабельність симптомів і діагностована у родичів бронхіальна астма або інші атопічні захворювання.
В разі поєднання з ринітом, виражені симптоми бронхіальної астми можуть спостерігатися постійно з сезонними загостреннями, так і з’являтися виключно в певний час року. У деяких хворих сезонний розвиток загострень викликано збільшенням в повітрі рівня деяких аероалергенів (пилок амброзії, берези, різних трав тощо). Окрім цього вищевказані симптоми можуть розвинутися після фізичних навантажень (астма фізичного напруження), або при контактуванні людини з різними неспецифічними речовинами (різкі запахи, гази, дим).

Приступ задухи є найбільш типовою ознакою бронхіальної астми. Під час нападу пацієнт сидить у вимушено прийнятому положенні, при якому дихання здійснюється за допомогою допоміжної мускулатури черевного преса, плечового пояса і грудної клітини. При затяжних нападах найчастіше виникають значні больові відчуття в нижньому відділі грудної клітки, що пов’язано з напруженою роботою діафрагми. Настання нападу дуже часто передує аура нападу, яка проявляється ринітом, кашлем, чханням, кропив’янкою . Безпосередньо сам приступ задухи може супроводжувати кашель з відділенням невеликої кількості склоподібної мокротиння. Відразу після кашлевих поштовхів збільшується кількість свистячих хрипів на видиху, так і на вдиху). По мірі відходження мокротиння хрипи зменшуються і дихання стає більш жорстким. У періоди загострення зазначає тахікардія, сонливість, ціаноз , труднощі при спілкуванні. Внаслідок підвищення легеневих обсягів здувається грудна клітка. У періоди між нападами у пацієнтів можуть повністю відсутні будь-які ознаки захворювання.
Зустрічаються такі випадки бронхіальної астми, коли клінічна картина обмежується лише кашлем. Такий вид астми носить назву кашльовий. Найбільш часто він поширений у дітей, причому симптоми відзначаються зазвичай у нічний час. Кашльовий варіант бронхіальної астми необхідно в обов’язковому порядку диференціювати з эозинофильним бронхітом.
У деяких пацієнтів єдиним провокуючим фактором розвитку нападу бронхіальної астми є фізична активність (бронхіальна астма фізичного напруження). Найчастіше приступ розвивається після невеликого проміжку часу (5-10 хвилин) після припинення фізичного навантаження. Під час самої фізичної активності напади бувають вкрай рідко. Іноді пацієнти відзначають тривалий кашель, самостійно проходить протягом 35 — 45 хвилин. У більшості випадків напади провокуються бігом, причому визначальним фактором їх розвитку виступає вдихуване холодне сухе повітря

Бронхіальна астма діагностика

Діагноз бронхіальна астма встановлюють на підставі наступних ключових моментів:
— Історія розвитку захворювання, характерні для даної хвороби скарги (сухий кашель, утруднене дихання)
— Наявність супутніх клінічних проявів (вимушене положення тіла, експіраторний характер задишки)
— Дослідження функції зовнішнього подиху на наявність обструктивних змін
— Дані клінічних обстежень (свистячі хрипи в легенях, почастішання дихання і пульсу)
— Наявність у бронхіальному секреті або мокротинні еозинофілів
— Позитивні результати алергопроб

источник

Бронхіальна астма — це прогресуюче хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке характеризується гіперреактивністю бронхів і оборотною бронхіальною обструкцією.

Поширеність хвороби бронхіальна астма становить 4-8%. Поширеність бронхіальної астми у дітей — 10-15%, у дорослих — близько 5%.

Бронхіальна астма може розвинутися у людини в будь-якому віці, але відмічено, що історія бронхіальної астми у 50% хворих найчастіше починалася в дитинстві, у 30% — до 40 років. Найчастіше від бронхіальної астми страждають жінки.

Останнім часом у всьому світі намітилася тенденція прогресування росту захворюваності бронхіальною астмою. Це відбувається через поширення куріння, зростання числа хронічних захворювань легенів, сенсибілізації людини у зв’язку з поширенням хімії на виробництві та в побуті, збільшенням споживання населенням ліків, сироваток, вакцин, збільшенням обсягу стресових впливів.

Незважаючи на те, що бронхіальна астма — хвороба досить поширена, прояви її у різних людей можуть бути різними. Перші симптоми бронхіальної астми більшість пацієнтів відчувають ще в дитинстві.

Тому батьків повинні насторожити що не проходить тривалий час непродуктивний кашель, який мучить дитини під час сну або вранці, з відсутністю бронхіальної слизу і підвищення температури тіла-важке дихання, що виникає після спілкування з тваринами, взаємодії з пилом, пилком квітів, іншими алергенами.

Ці симптоми є приводом для звернення до лікаря-алерголога, адже все це може бути початком історії бронхіальної астми.

У різних людей бронхіальна астма може бути різного ступеня тяжкості і мати різну частоту загострень. Симптоми бронхіальної астми варіюються від легкої ускладнення подиху, кашлю і свистячого дихання до утруднення в грудях, задишки і нападів ядухи.

При наявності кашлю, що супроводжується утрудненням дихання або свистячим диханням, необхідно звернутися за консультацією до лікаря.

При наростанні симптомів захворювання і в тому випадку, якщо вони не припиняються протягом 1-2 днів, хворому може бути необхідна екстрена медична допомога з наступною госпіталізацією.

Якщо у хворого почався напад бронхіальної астми із задухою і утрудненням мови, то необхідно викликати швидку допомогу.

Приступ бронхіальної астми можуть викликати:

• алергени: пил, шерсть тварин, кліщі, продукти харчування, пилок;
• подразники, що знаходяться в навколишньому середовищі: спреї, вихлопні гази, тютюновий дим, духи;
• бактеріальні та вірусні інфекції: бронхіт, застуда, грип, синусит;
• лікарські засоби: аспірин, НПЗЗ;
• стреси;
• інтенсивне фізичне навантаження, особливо в холодному приміщенні.

Постановка діагнозу «бронхіальна астма» починається зі з’ясування симптомів, які проявляються у пацієнта.

Якщо мова йде про діагностування бронхіальної астми у дітей, то лікар повинен з’ясувати у батьків, як протікала вагітність, чи були ускладнення при пологах, з яким ростом і вагою дитина народилася, як він ріс і розвивався, чим харчувався — грудним молоком або сумішами, як і коли запроваджувався прикорм.

При постановці діагнозу лікар також повинен дізнатися про наявність захворювань дихальних шляхів у родичів, чи є у пацієнта алергії, чи проявляються при контактах з тваринами і рослинами певні симптоми, чи є алергія на продукти, ліки, коли з’явилися перші симптоми бронхіальної астми, які у пацієнта фізичні навантаження і як вони впливають на його самопочуття, погіршується самопочуття в певних місцях або в певну пору року і т.п.

Відповіді на ці питання відображаються в історії хвороби бронхіальною астмою.

Бронхіальна астма у дітей і дорослих діагностується за характерними симптомами, результатами спірометрії, шкірним тестам, інгаляційним пробам.

Останнім часом ставлення до лікування бронхіальної астми радикально змінилося, оскільки вчені довели, що алергічне запалення має вирішальне значення в історії бронхіальної астми. На цьому ґрунтується два великих напрямки в лікуванні бронхіальної астми: надання невідкладної допомоги при бронхіальній астмі у разі нападу і базисна протизапальна терапія.

Для купірування нападу бронхіальної астми використовуються ті ж засоби, що і для профілактики, але в значно більш високих дозах. За допомогою кишенькового інгалятора хворий отримує бета-адреноміметики. Інгалятор направляє повітря через розчин ліки під тиском. Це дуже зручно для пацієнта.

Інші способи зняття нападу припускають підшкірне введення тербуталина або адреналіну підшкірно або еуфіліну внутрішньовенно. При важкому приступі або відсутності поліпшень від інших видів лікування, застосовують кортикостероїди.

Невідкладна допомога при бронхіальній астмі передбачає наступні дії:

• видалення значущих алергенів;
• забезпечення доступу свіжого повітря;
• застосування препаратів з Бронхоспазмолітичний дією або прийом таблетки еуфіліну;
• повторення інгаляції, якщо через 20 хвилин не настає потрібний ефект;
• виклик «швидкої допомоги» при наростанні задухи.

Близькі та родичі хворого на астму повинні знати правила надання першої допомоги при бронхіальній астмі.

Базисна протизапальна терапія передбачає застосування кортикостероїдів в інгаляціях або таблетках. Ці лікарські засоби повинні прийматися тривалими курсами. Якщо хвороба загострюється, то призначаються додаткові ліки. Після нападу базисне лікування бронхіальної астми відновлюють.

Хворий з бронхіальною астмою повинен знаходитися в постійному контакті зі своїм лікуючим лікарем, який складає індивідуальний план лікування. Цей план повинен змінюватися в залежності від тривалості історії хвороби бронхіальною астмою та її тяжкості.

Дуже важливо, щоб лікування бронхіальної астми проводилося за допомогою ступеневої підходу, який передбачає перехід на вищий щабель і зміна лікування при наростанні астматичних симптомів. Зі зменшенням симптомів щабель знижується до практично повного скасування лікарських препаратів.

Основна мета лікування бронхіальної астми — тривала і стійка ремісія захворювання.

Завдяки такому підходу можна тримати хворобу під контролем і запобігати її напади, щоб підвищити якість життя хворих на астму та збільшити тривалість їхнього життя.

Профілактичні заходи щодо запобігання астми включають:

• плавання і будь-яку фізкультуру;
• виконання дихальної гімнастики;
• надування повітряних куль для збільшення життєвої ємності легень;
• прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду з виключенням чинників, які можуть сприяти розвитку астми;
• скорочення часу контакту з тваринами;
• зміна роботи або місця проживання, якщо вони пов’язані з дією алергенів;
• уникнення запалень верхніх дихальних шляхів і своєчасне їх лікування.

источник

Бронхіальна астма — одне з найпоширеніших захворювань, яке небезпечно як саме по собі, так і своїми ускладненнями на дихальну і серцево-судинну систему. У даній статті ми проінформуємо вас про те, що таке:

Більшість здорових людей при згадці про бронхіальній астмі уявляють собі кашель, високу температуру і здивовано знизують плечима: з ким не буває! Але зовсім по-іншому бачать своє захворювання люди, які страждають бронхіальною астмою. Для них це постійний страх перед раптовим нападом задухи, який приходить, коли його не чекаєш.

Бронхіальна астма — не просто хвороба. Це одне з серйозних захворювань дихальних шляхів, яке небезпечно своїми ускладненнями. Хронічне запалення, що протікає в бронхах, викликає утворення слизу, мокротиння, а через набряк бронхів звужуються просвіти дихальних шляхів, по яких повітря потрапляє в легені. Без належного лікування в результаті цих процесів порушується відтік крові від життєво важливих органів — легень і серця, що призводить до станів, небезпечним для життя. При цьому симптоми бронхіальної астми можуть маскуватися під інші захворювання, які мають схожі симптоми і ознаки: пневмонію, бронхіт, хвороби серця та інші.

Ще більш серйозно виглядають перспективи бронхіальної астми: у зв’язку з хронічними застійними процесами поступово порушується робота серцево-судинної системи, органів дихання та загальний стан здоров’я можна охарактеризувати як вкрай ослаблене.

Як правило, перші напади бронхіальної астми реєструються ще в ранньому дитячому віці — в перші три роки життя. Фахівці пов’язують це з тим, що імунна система дитини ще не здатна протистояти зовнішнім чинникам, що викликають це захворювання. Недостатня розвиненість слизової оболонки верхніх дихальних шляхів або порушення її мікрофлори також є одними з можливих причин виникнення астми у дітей. Додаткові «бонуси» у вигляді постійно погіршується екології та повсюдного поширення побутових і промислових хімічних речовин також не поліпшують обстановку.

Але не варто думати, що бронхіальній астмі схильні тільки діти. Близько 30% пацієнтів, яким ставиться діагноз «бронхіальна астма» — люди від 35 років і старше. Причому близько 4% дорослих пацієнтів доставляє в стаціонар бригада швидкої допомоги. Причина? Ці хворі роками намагалися самостійно лікувати хронічні бронхіти, за які вони приймали бронхіальну астму, і помилка їм стала зрозуміла лише тоді, коли настав перший важкий приступ задухи, ледь не коштував їм життя.

Маючи нечітко виражену клінічну картину, симптоми астми, так само як тяжкість перебігу нападів, розрізняються від пацієнта до пацієнта.

Причини бронхіальної астми, тяжкість захворювання і особливості його проявів індивідуальні для кожної людини. Якщо уявити це захворювання у вигляді шкали, де нуль — ледь помітна задишка, а десять — найсильніше задуха, то люди, які страждають цією недугою, рівномірно розподіляться по всій шкалі.

Саме тому бронхіальна астма має власну класифікацію, відмінну від інших хвороб. Так як дане захворювання виражається безліччю ознак, симптомів, і кожен окремий випадок бронхіальної астми відрізняється від іншого за кількома параметрами, класифікувати астму прийнято за такими типами:

• по тяжкості протікання захворювання до початку лікування;
• по тяжкості протікання захворювання, враховуючи проведене лікування;
• по ефективності лікування (наскільки знижується інтенсивність і частота нападів після початку лікування);
• за клінічними проявами (особливостям, якими характеризується конкретний випадок бронхіальної астми);
• по ускладнень, якими супроводжується захворювання.

Існує також більш спрощена класифікація, так званого компромісного типу. У даній класифікації об’єднані перераховані вище пункти і таким чином виділені декілька форм бронхіальної астми:

• астма алергічного походження (причиною виникнення астми є алергени, які виділені шляхом лабораторних досліджень);
• астма неалергічного походження (причиною виникнення астми є хронічні запальні процеси вірусного або бактеріального походження);
• астма змішаного типу (причиною виникнення астми є як алергічні, так і неаллергические фактори);
• астма, причину виникнення якої не вдається виділити методами, існуючими на сьогоднішній день.

У кожній з форм бронхіальної астми існує своя власна класифікація, яка враховує:

• до початку лікування: частоту денних і нічних нападів, ступінь впливу астми на якість життя пацієнта, оцінку зовнішнього дихання;
• після початку лікування: відстеження динаміки загострення астми (наскільки знизилася тяжкість і частота нападів, підвищилася якість життя, і покращилися показники зовнішнього дихання);
• ступінь контрольованості захворювання. У цьому пункті виділяється три типи бронхіальної астми:

• контрольований (захворювання добре піддається лікуванню, внаслідок чого прояви астми знижуються або повністю припиняються, і рівень активності пацієнта не обмежується);
• частково контрольований (прояви захворювання зменшуються, рівень активності пацієнта підвищується в порівнянні з тим, яким він був до початку лікування);
• неконтрольований (симптоми та ознаки бронхіальної астми залишаються на тому ж рівні, що і до початку лікування).

Ще однією класифікацією бронхіальної астми є її поділ за фазами течії:

• легка фаза (задишка виникає тільки при ходьбе- пацієнт вимовляє повне пропозицію, не перериваючись на вдих а також не відчуває значного дискомфорту в положенні лежачи);
• середня фаза (задишка виникає при розмові-не перериваючись на вдих пацієнт може вимовляти лише короткі фрази- в положенні лежачи відчуває дискомфорт і воліє сидіти);
• важка фаза (задишка виникає в стані спокою- не перериваючись на вдих людина здатна вимовляти тільки окремі слова- в положенні лежачи і сидячи відчуває значний дискомфорт і вимушено приймає позу сидячи з нахилом вперед).

Таким чином, при остаточній постановці діагнозу захворювання присвоюється одна з наступних ступенів важкості:

I. Інтермітуюча астма (епізодична) — Денні напади менше 1 разу на тиждень, нічні — менше 2-х, коротка тривалість загострень.

II. Легка персистуюча астма — Денні напади більше 1 разу на тиждень, але менше 1 разу на день, нічні напади — 2 рази на місяць, симптоми бронхіальної астми є причиною порушень сну і гноблення рухової активності.

III. Персистируюча астма середнього ступеня тяжкості — Щоденні напади в денний час і нічні напади — не менше 2-х разів на тиждень, значне зниження рухової активності і порушення сну.

IV. Важка персистуюча астма — Регулярні і неодноразові денні напади, дуже часті нічні, симптоми бронхіальної астми обмежують рухову активність і серйозно порушують якість життя пацієнта.

В якості окремих форм бронхіальної астми фахівці виділяють аспіринову і професійну бронхіальні астми.

Аспіринова бронхіальна астма характеризується чіткою взаємозв’язком між прийомом аспірину (або інших нестероїд протизапальних препаратів — НПЗП) і нападами захворювання. Така астма характеризується непереносимістю НПЗП і почуттям ядухи, наступаючим після їх прийому.

Професійна астма розвивається на тлі регулярного потрапляння в дихальні шляхи речовин, що використовуються на виробництвах: деревної, текстильної та вугільного пилу, випарів лакофарбової продукції і т.д. Характерною особливістю професійної бронхіальної астми є зниження тяжкості і частоти нападів, і навіть їх повне припинення після того, як людина перестає контактувати з речовинами, що викликають напади.

Лікування і симптоми бронхіальної астми тісно взаємопов’язані. Залежно від того, як розвивається ускладнення, з якою швидкістю, наскільки важко протікають напади і з якою періодичністю, лікар призначає препарати для екстреної допомоги, купирующие напад. Тому симптоми бронхіальної астми вимагають чіткої оцінки за ступенем тяжкості.

Симптоми астми розрізняються за ступенем тяжкості від легких і практично непомітних до важких, загрозливих для життя. Від типу бронхіальної астми залежить те, як симптоми будуть розвиватися: повільно і поступово, наближаючись до свого піку лише через кілька годин, або ж напад виникне раптово — досягаючи критичної позначки через 5-10 хвилин після початку нападу.

Як правило, люди, які страждають бронхіальною астмою алергічного типу, за деякий час до початку нападу відчувають його наближення. Провісниками астматичного нападу є свербіж шкіри, що раптово почався нежить, сльозотеча, першіння в горлі. Через кілька хвилин виникає відчуття стиснення в грудях і утруднення дихання.

Наступний етап розвитку нападу — сухий непродуктивний кашель без виділення мокроти, або з її незначною кількістю.

Часто бронхіальна астма носить сезонний характер, загострюючись у весняно-літній час. Причиною цього є цвітіння деяких рослин, пилок яких викликає алергічну реакцію.

Особливо часто загострення бронхіальної астми розвиваються у вітряну суху погоду, коли вітер насичує повітря спорами, пилком та іншими алергенами.

У нічний час напади виникають раптово: людина прокидається від почуття нестачі повітря і рефлекторно намагається прийняти сидяче положення, щоб полегшити свій стан. Дихання шумне, свистяче з явно чутними хрипами. При цьому може спостерігатися рясне потовиділення, яке посилюється при кашлі.

Зовнішніми ознаками початку загострення бронхіальної астми є переривчаста мова (людина вимовляє тільки кілька слів, а потім переривається на вдих), крила носа роздуваються при вдиху і нервове збудження, виражене різкими хаотичними рухами рук.

У більшості випадків постановка діагнозу «бронхіальна астма» не займає багато часу. Коли хворий звертається до лікаря зі скаргами на нападоподібний кашель, задишку, утруднення дихання в горизонтальному положенні, відчуття задухи, лікар проводить обстеження, спрямоване на виключення захворювань серця і легенів.

Одним з важливих пунктів діагностики є вивчення анамнезу. Для визначення подальшого напрямку обстеження лікар уточнить, чи не страждаєте ви яким-небудь типом алергії (харчова, медикаментозна та ін.) І не страждають алергією члени вашої родини. Симптоми астми у поєднанні з анамнезом мають велике значення, тому що дозволяють визначити подальший напрямок діагностики і, відповідно, не втрачаючи часу приступити до лікування.

Після того, як діагноз «бронхіальна астма» поставлений, терапевт призначає консультацію алерголога і пульмонолога, які проводять додаткові обстеження з метою встановлення причини астми.

Діагностика триває у двох напрямках: виявлення можливого алергену, що викликає напади бронхіальної астми та виявлення хронічних захворювань органів дихання, які можуть також бути причиною астматичних нападів.

Серед діагностичних методів при бронхіальній астмі обов’язковими є наступні:

• Рентгенографія. Дозволяє встановити наявність гострих і хронічних захворювань органів дихання.
• Електрокардіограма. Реєструє показники роботи серця і в разі наявності патологій виявляє їх.
• Спірометрія. Під час цієї процедури пацієнт робить глибокий вдих, а потім видихає повітря через дихальну трубку. Спірометр реєструє максимальну швидкість і обсяг повітря, що видихається, і інші параметри дихання. Для встановлення середніх показників дихання конкретного пацієнта спірометрія проводиться кілька разів, після чого виводяться середні значення.
• Пікфлуометрія. Встановлює максимальну і пікову швидкість видиху. Цей спосіб дослідження проводиться спочатку в кабінеті лікаря, а потім пацієнт реєструє показники свого подиху в домашніх умовах за допомогою портативного пікфлуометра.
• Лабораторні дослідження:

• аналіз харкотиння (проводиться посів на предмет виявлення в мокротинні хвороботворних організмів);
• аналіз крові (алергологічне дослідження, спрямоване на виявлення алергенів, що викликають напади астми).

У деяких випадках алерголог може провести шкірні проби (окремо або в додаток до аналізу крові), в результаті яких встановлюється речовина, що викликає алергічні реакції в організмі пацієнта.

При проведенні шкірних проб на внутрішній стороні передпліччя пацієнта робляться невеликі подряпини або проколи, в які лікар вводить підготовлені розчини, що містять алергени. Кожному з проколів / подряпин присвоюється порядковий номер відповідно до номера внесеного розчину. Через 20-30 хвилин лікар вивчає шкірні проби і речовина, яка викликала роздратування (почервоніння та набряк) в одній з подряпин, визначається як алерген.

Участь хворого у встановленні причини бронхіальної астми може надати істотну допомогу і прискорити постановку діагнозу. Лікар може запропонувати пацієнтові протягом певного періоду часу вести щоденник, в якому будуть щодня реєструватися наступні дані:

• послідовний опис режиму дня — час пробудження, час відходу до сну;
• перелік страв і напоїв, які становлять сніданок, обід і вечерю;
• використання косметичних засобів (креми, парфуми, шампуні);
• час, проведений на відкритому повітрі (тривалість, маршрут прогулянки);
• прийняті лікарські препарати;
• чи був напад бронхіальної астми і якщо був, то у скільки він почався, скільки тривав, наскільки сильною була задишка, кашель, задуха.

Такий щоденник пацієнт повинен вести із зазначенням часу та тривалості подій по кожному пункту. По закінченню певного терміну лікар може встановити більш точну причину бронхіальної астми, зіставляючи по щоденнику епізоди загострень астми і попередніх їм подій.

Сукупність лабораторного та апаратного методів дослідження, а також інформація, отримана від пацієнта, дозволяє з високою точністю встановити тип і ступінь тяжкості бронхіальної астми і призначити відповідне лікування.

Ефективне лікування астми полягає в комплексному підході, при якому в міру можливості усуваються причини захворювання, і паралельно з цим проводиться терапія, спрямована на зняття запального процесу в бронхах, полегшення нападів і зниження їх частоти.

Медикаментозне лікування бронхіальної астми проводиться за допомогою двох груп препаратів — симптоматичних і базисних.

Дія даної групи лікарських засобів направлено на купірування нападів: бронхолітіки знімають бронхіальні спазми, тим самим відновлюючи прохідність бронхів.

Найбільш ефективними препаратами є:

• глюкокортикостероїди (ГКС) — (тріамцінол, преднізолон, дексаметазон та ін.);
• бета2-агоністи короткої дії (Б2-АМ) — (сальбутамол тербутаніл);
• антіхолін-енергетики — (ипратропиума бромід) —
• теофілін короткої дії.

Так як загострення бронхіальної астми часто розвивається раптово, і інтенсивність задухи швидко наростає, ці лікарські засоби незамінні для купірування нападу. Випускаються у формі аерозолів і інгаляторів, вони впорскуються на вдиху в горло, і впливають безпосередньо на бронхи, що дозволяє припинити напад протягом декількох хвилин.

Концентрація діючої речовини в препаратах «невідкладної астматичної допомоги» досить висока для того, щоб в короткий час блокувати напад. Але з тієї ж причини ці аерозолі мають токсичну дію на організм, тому призначені виключно для екстрених ситуацій, коли необхідно терміново зняти напад. Добова кількість застосувань симптоматичних засобів також обмежена, і не повинно перевищуватися. В якості препаратів для тривалого використання дана група препаратів не призначаються.

На відміну від першої групи лікарських засобів, препарати базисної терапії не роблять миттєвого ефекту при нападі бронхіальної астми. Вони приймаються системно: щодня в певному дозуванні. Прийом цих препаратів не залежить від того, виникають напади астми чи ні. Дія препаратів базисної терапії спрямоване на придушення патологічних процесів, що відбуваються в бронхах, і дана група ліків призначена для тривалого застосування.

Серед препаратів, що забезпечують контроль над бронхіальною астмою, свою ефективність показали:

• нестероїдні протизапальні препарати (недокромил натрію, кромогликат натрію) — Зменшують запальні процеси в бронхах, запобігають бронхоспазми;
• аерозольні кортикостероїди (триамцинолона ацетонід, будесонід, флутиказону пропіонат та ін.) — знижують запалення слизової бронхів—
• Б2-АМ тривалої дії (Сальметерол) — Купіруют гострі напади удушья-
• Антагоністи лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст, зафірлукаст) — Зменшують бронхоспазми, знижують потреба в Б2-АМ.

При призначенні лікування слід враховувати, що бронхіальна астма — захворювання, ступінь тяжкості якого здатна у одного і того ж пацієнта змінюватися протягом різних періодів часу. З цієї причини, для зменшення кількості прийнятих препаратів і зниження медикаментозної інтоксикації, лікування астми проводиться ступінчастим методом. Такий метод використовує зниження і підвищення тяжкості нападів, властивих бронхіальній астмі. При більш частих та інтенсивних приступах призначається більш висока дозування препаратів. У міру зниження частоти загострень знижується і дозування.

Даний метод дозволяє значно знизити тяжкість перебігу астми і контролювати її симптоми.

Але ступінчастий метод може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо пацієнт в точності виконує вказівки лікаря і уникає контакту з алергенами, що викликають напади бронхіальної астми.

При лікуванні бронхіальної астми слід приймати тільки ті препарати і лише в тому дозуванні, яка запропонована лікарем. Більшість медикаментів, призначених для лікування астми, містять одні й ті ж активні речовини і відрізняються тільки їх концентрацією. Прийом препаратів з дублюючими одна одну діючими речовинами може викликати значне погіршення стану здоров’я і спровокувати важкий напад задухи.

В якості додаткової терапії може застосовуватися немедикаментозне лікування, яке здатне як скоротити кількість медикаментозних препаратів, що приймаються для лікування астми, так і поліпшити загальний стан здоров’я, що благотворно позначається на зниженні частоти нападів.

Серед немедикаментозних методів найчастіше використовуються:

• голкорефлексотерапія;
• лікувальна фізкультура;
• дихальна гімнастика;
• аероіонотерапія;
• точковий масаж;
• загартовування.

Слід пам’ятати, що перераховані способи виступають не в якості основних, а виключно допоміжних. Будь-який з цих методів буде ефективним і не погіршить стан хворого на бронхіальну астму тільки в тому випадку, якщо лікування немедикаментозними методами проводиться в комплексі з виконанням призначень лікаря. Це ж стосується і лікування астми в домашніх умовах: якими б «чудотворними» не були рецепти компресів, фіточаїв, трав’яних зборів для інгаляцій — їх застосування можливе тільки зі схвалення лікаря.

Враховуючи мінливий характер і непередбачуваність бронхіальної астми, профілактику можна віднести до одного з лікувальних заходів. Знижуючи частоту і тяжкість нападів астми, профілактичні заходи запобігають погіршення стану хворого, що, в свою чергу, полегшує перебіг захворювання.

Але профілактичні заходи повинні дотримуватися не тільки люди, які страждають бронхіальною астмою, а й ті, хто до неї розташований.

До групи ризику входять наступні категорії людей:

• курці;
• особи, які страждають якою-небудь формою алергії;
• особи із спадковою схильністю (один або декілька найближчих родичів хворіють на бронхіальну астму або будь-якою формою алергії);
• особи, які працюють в умовах підвищеної запиленості та загазованості повітря.

Наступні профілактичні заходи будуть однаково корисні як людям, які хворіють на астму, так і тим, хто має схильність до цього захворювання:

• регулярне вологе прибирання житлових приміщень;
• відмова від використання речей і предметів інтер’єру, що накопичують в собі пил (килими, м’які меблі, штори, м’які іграшки);
• заміна пір’яних і пухових подушок і ковдр на постіль з гіпоалергенними наповнювачами;
• установка закритих книжкових полиць або зберігання книг в підсобних приміщеннях;
• зведення до мінімуму в раціоні продуктів, що містять барвники, ароматизатори, підсилювачі смаку та інші синтетичні добавки;
• відмова від куріння, в тому числі і пасивного;
• прийом медикаментів тільки за призначенням лікаря (при зверненні до лікаря з будь-якою проблемою не забувайте повідомляти про те, що ви страждаєте на бронхіальну астму або маєте схильність до неї);
• регулярне проведення гартують, помірні фізичні навантаження;
• своєчасне звернення до лікаря при перших ознаках захворювань верхніх дихальних шляхів і точне дотримання призначень лікаря;
• виключення з ужитку побутових хімічних засобів;
• виключення з раціону продуктів, відомих своєю підвищеною алергенність: горіхи, яйця, шоколад, цитрусові.

При розумному і уважному підході до бронхіальної астми, це захворювання успішно піддається лікуванню, і якість життя значно покращується.

Дотримуйтесь рекомендацій лікаря і не забувайте допомагати собі самі: правильний спосіб життя в поєднанні з медикаментозним лікуванням обов’язково повернуть вам здоров’я.

источник