Бронхіальна астма — Одне з найпоширеніших і важких алергічних захворювань, що входить так звану «велику трійку алергічних хвороб». Захворюваність даною патологією зростає з кожним роком. В даний час не менше 6% всього населення мають бронхіальну астму тій чи іншій мірі тяжкості. Пропонована стаття містить повну інформацію по клініці, діагностиці та лікуванню даного захворювання і зможе відповісти на багато питань пацієнтів, членів їх сімей, а може бути і лікарів.
Бронхіальна астма — Хронічне, запальне захворювання верхніх дихальних шляхів. Головний прояв бронхіальної астми — оборотна (самостійно або після впливу лікарських препаратів) обструкція бронхів, що виявляється задухою.
Перше повне опис захворювання було зроблено нашим співвітчизником Г.І. Соколовським в 1838. Але зараз пальма першості у розробці методів лікування алергічної бронхіальної астми упущена і в даний час в Росії використовують (або повинні використовувати) протоколи, списані з міжнародних рекомендацій, наприклад з GINA.
Поширеність алергічної бронхіальної астми — близько 6%. Велику тривогу викликає величезне число не виявлених форм захворювання. Як правило, це легкі форми бронхіальної астми, які можуть ховатися під діагнозами «обструктивний бронхіт» або просто «хронічний бронхіт». Захворюваність серед дітей ще вище і в деяких регіонах досягає 20%. Серед дітей, число пацієнтів з не виставленим діагнозом — ще вище.
В основі розвитку алергічної бронхіальної астми лежить патогенетичний механізм гіперчутливості негайного типу (IgE-залежний імунну відповідь). Один з найчастіших механізмів розвитку алергічних захворювань. Для нього характерно те, що від моменту надходження алергену до розвитку симптомів захворювання проходять лічені хвилини. Безумовно, це ставитися тільки до тих, у кого вже є сенсибілізація (алергічна налаштованість) до даної речовини.
Наприклад, пацієнт з бронхіальною астмою і наявністю алергії на шерсть кішки заходить в квартиру, де живе кішка, і у нього починається напад задухи.
Важливу роль у розвитку алергічної бронхіальної астми грає обтяжена спадковість. Так серед найближчих родичів хворих, пацієнтів з бронхіальною астмою можна знайти в 40% випадків і частіше. При цьому слід врахувати, що передається не сама бронхіальна астма, як така, а здатність до розвитку алергічних реакцій в цілому.
До чинників, сприяючих виникненню алергічної бронхіальної астми, можна віднести наявність вогнищ хронічної інфекції (або часті інфекційні захворювання) в дихальних шляхах, несприятлива екологія, професійні шкідливості, куріння, у тому числі пасивне, тривалий прийом ряду лікарських препаратів. Деякі автори до пускових чинників відносять тривалий контакт з агресивними алергенами, наприклад, проживання в квартирі, стіни якої вражені цвілевим грибком.
Атопічна бронхіальна астма — Алергічне захворювання, в загостренні якої провідну роль відіграє контакт з алергенами. Найчастіше, захворювання викликають алергени, що надходять інгаляційним шляхом: побутові (різні різновиди кліщів домашнього пилу, домашній пил, бібліотечний пил, перо подушок), пилкові, епідермальні (шерсть і лупа тварин, пір’я птахів, корм для риб і т.д.) , грибкові.
Харчова алергія, як причина бронхіальної астми зустрічається вкрай рідко, але теж можлива. Для харчової алергії в даному випадку більш характерні перехресні алергічні реакції. Що це означає? Так вийшло, що деякі алергени різного походження мають схожу будову. Наприклад, алергени пилку берези та яблука. І якщо пацієнт з астмою і наявністю алергії на пилок берези з’їсть пару яблук, то у нього може розвинутися напад задухи.
Основні симптоми бронхіальної астми : Напади утрудненого дихання, ядухи, відчуття хрипів або свистів в грудях. Свисти можуть посилюватися при глибокому диханні. Частою ознакою є нападоподібний кашель, частіше сухий або з відходженням невеликої згустку світлої мокроти в кінці нападу. Нападоподібний сухий кашель може бути єдиним ознакою алергічної бронхіальної астми. У цьому випадку говорять про кашлевом варіанті бронхіальної астми.
При середній і тяжкого ступеня тяжкості бронхіальної астми можливе виникнення задишки при фізичному навантаженні. Задишка значно посилюється при загостренні захворювання.
Часто, симптоми проявляються тільки в момент загострення астми, поза загостренням клінічна картина може бути відсутнім.
Загострення (задуха) може виникати в будь-який час дня, але «класичними» є нічні епізоди. Пацієнт може помічати, що існують фактори, що викликають загострення захворювання, наприклад, знаходження в запиленому приміщенні, контакт з тваринами, проведення збирання і т.д.
У частини хворих, особливо це характерно для дитячого віку, напади виникають після інтенсивного фізичного навантаження. У цьому випадку говорять про астмі фізичного напруження (стара назва) або про бронхоконстрикции , викликаної фізичним навантаженням (новий термін).
У період загострення хворий починає реагувати на так звані неспецифічні подразники: різкі запахи, перепади температури, запах диму і т.д. Це говорить про активному запальному процесі в бронхах і необхідності активувати медикаментозну терапію.
Частота загострень визначається видом алергену, на який є реакція і тим, наскільки часто хворий з ним контактує. Наприклад, при алергії на пилок рослин загострення мають чітку сезонність (весна-літо).
При аускультації (вислуховування хворого за допомогою фонендоскопа) відзначається ослаблення везикулярного дихання і поява високих (свистячих) хрипів. Поза загостренням, аускультативно картина може бути без особливостей.
Характерним симптом бронхіальної астми є хороший ефект від прийому антигістамінних препаратів (цетрин, зіртек, еріус і т.д.) і особливо після інгаляції бронхорасширяющих препаратів (сальбутамол, беродуал і т.д.).
1) легка інтермітуюча бронхіальна астма . Прояви захворювання відзначаються рідше ніж 1 раз на тиждень, нічні напади 2 рази на місяць або рідше. Пікова швидкість видиху (ПСВ) більш> 80% від вікової норми, коливання ПСВ за добу менше 20% (докладніше про даний метод дослідження в розділі IV).
2) легка персистуюча бронхіальна астма . Симптоми захворювання турбують частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день. Часті загострення порушують повсякденну активність і сон. Нічні напади відзначаються частіше 2 разів на місяць. ПСВ> 80% від належного, щоденні коливання 20-30%.
3) середній ступінь тяжкості бронхіальної астми . Симптоми стають щоденними. Загострення відчутно порушують щоденну фізичну активність і сон. Нічні симптоми виникають більше 1 разу на тиждень. Потрібно щоденний прийом 2 агоністів (сальбутамол) короткої дії. ПСВ 60-80% від вікової норми. Коливання ПСВ більше 30% за добу.
4) важкий ступінь тяжкості бронхіальної астми . Постійні симптоми бронхіальної астми. Напади задухи 3-4 рази на день і частіше, часті загострення захворювання, часті нічні симптоми (один раз на два дні і частіше). Щоденна рухова активність відчутно утруднена.
Найбільш небезпечне для життя прояв бронхіальної астми — Розвиток астматичного стану (астматичного статусу). При цьому розвивається затяжне, стійке до традиційної медикаментозному лікуванню, задуха. Задуха експіраторного характеру, тобто хворий не може видихнути. Розвиток астматичного статусу супроводжується порушенням, а в подальшому і втратою свідомості, а також загальним важким станом хворого. При відсутності лікування висока ймовірність летального результату.
Атопічна бронхіальна астма перебуває у сфері інтересів двох медичних спеціальностей: алерголога-імунолога та пульмонолога. Бронхіальна астма — досить поширене захворювання, тому легкими формами зазвичай займаються терапевти або педіатри (залежно від віку пацієнта). Але все-таки краще відразу потрапити до вузького спеціаліста. Найважливіший компонент в обстеженні пацієнта з бронхіальною астмою — Виявлення тих алергенів, контакт з якими і викликає алергічне запалення. Починають тестування з визначення чутливості до побутових, епідермальних, грибкових алергенів.
У лікуванні атопічної бронхіальної астми можуть бути використані наступні групи лікарських препаратів. Їх дозування, поєднання і тривалість лікування визначається лікарем, залежно від ступеня тяжкості захворювання. Також в даний час домінує концепція про те, що лікування бронхіальної астми повинно переглядатися кожні три місяці. Якщо за цей час хвороба була повністю скомпенсирована, то вирішують питання про зниження дозувань, якщо ні, то про підвищення доз або про приєднання лікарських препаратів з інших фармакологічних груп.
Найважливіший компонент в лікуванні алергічної бронхіальної астми — Проведення алерген-специфічної імунотерапії (СІТ- терапія). Мета — створення несприйнятливості до тих алергенів, які викликають у хворого алергічну реакцію і запалення. Дану терапію може проводити тільки лікар алерголог. Лікування проводиться поза загостренням, як правило, в осіннє чи зимовий час.
Для досягнення поставленої мети хворому вводять розчини алергенів в поступово збільшуються дозах. У результаті до них виробляється толерантність. Ефект від лікування тим вище, чим раніше розпочато терапія. Беручи до уваги, що це самий радикальний спосіб лікування атопічної бронхіальної астми, необхідно мотивувати пацієнтів до якомога більш ранньому початку проведення даного лікування.
Алергічні захворювання — це та група хвороб, при яких до засобів народної медицини треба ставитися з крайньою обережністю. І алергічна бронхіальна астма тут не виняток. За час роботи я був свідком величезної кількості загострень, спровокованих саме цими методами. Якщо якийсь спосіб допоміг вашим знайомим (не факт, до речі, що допоміг саме він, може бути, це була спонтанна ремісія), це не означає, що він не викличе у вас ускладнень.
Займіться спортом або дихальною гімнастикою. Це дасть набагато кращий ефект.
Дотримання особливого способу життя та створення гіпоалергенної (позбавленої алергенів) середовища — найважливіший компонент лікування бронхіальної астми. В даний час при багатьох великих лікарнях створено так звані школи пацієнтів з бронхіальною астмою, де хворих навчають якраз цим заходам. Якщо ви або ваша дитина страждаєте даним захворюванням, рекомендую пошукати таку школу у вашому місті. Крім принципів гіпоаллергеннгого побуту там вчать контролювати свій стан, самостійно коригувати лікування, правильно користуватися небулайзером і т.д.
Бронхіальна астма у дітей може маніфестувати в будь-якому віці, але частіше це відбувається після року. Підвищений ризик розвитку захворювання у дітей з обтяженою по алергічних захворювань спадковістю, і у пацієнтів вже отмечавших алергічні захворювання в минулому.
Часто бронхіальна астма може ховатися під маскою обструктивних бронхітів. Тому якщо у дитини було 4 епізоду обструктивного бронхіту (бронхообструкції) за рік — терміново йдіть до алерголога.
З особливою ретельністю проводять заходи щодо усунення алергенів і створенню гіпоалергенної середовища під час вагітності. Обов’язково виняток активного і пасивного куріння.
Проведене лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання.
Прогноз для життя при правильному лікуванні — сприятливий. При неадекватному лікуванні, різкій відміні препаратів — високий ризик розвитку астматичного статусу. Розвиток цього стану вже становить безпосередню загрозу для життя.
До ускладнень тривало неконтрольованої бронхіальної астми можна також віднести розвиток емфіземи легенів, легеневої та серцевої недостатності. Важкі форми захворювання можуть привести до інвалідизації хворого.
Ефективних заходів первинної профілактики, тобто спрямованих на запобігання захворювання, на жаль не розроблено. При вже існуючій проблемі необхідно адекватне лікування і усунення алергенів, що дозволяє стабілізувати перебіг захворювання і знизити ризик загострень.
источник
Визначення: бронхіальна астма (БА) самостійне хронічне рецидивуюче захворювання, патогенетичним механізмом якого є змінена реактивність бронхів, зумовлена специфічними (імунологічними) і (або) неспецифічними (вродженими або набутими) механізмами, що супроводжуються зворотною бронхіальною обструкцією, а основною (обов’язковою) клінічною ознакою є приступ задухи або астматичний статус внаслідок бронхоспазму, гіперсекреції і набряку слизової оболонки бронхів(Г.Б. Федосєєв 1988р.).
Етіологія: Виділяють такі групи етіологічних факторів БА.
1) Неінфекційні (атопічні) алергени (пильові, виробничі, харчові, медикаментозні, алергени кліщів, тварин, комах інші).
2) Інфекційні алергени (віруси, мікоплазма, бактерії, гриби, нейсерії ).
3) Механічні і хімічні впливи (пари кислот, лугів, неорганічний пил).
4) Фізичні і метеорологічні фактори (зміна температури і вологості повітря, коливання атмосферного тиску, магнітного поля землі) .
5) Інтенсивні фізичні навантаження.
6) Нервово — психічні впливи.
Патогенез: У хворого БА розвивається сенсибілізація організму, яка лежить в основі алергічного пошкодження тканин бронхіального дерева. В більшості випадків важливу роль відіграють алергічні реакції І — типу (негайна, анафілаксія), зв’язані з реагіновими антитілами, які відносять до класу Ig E. Вони фіксуються на тучних клітинах. При попаданні з повітрям в бронхи алергенів, вони з’єднуються з фіксованими на тучних клітинах реагіновими антитілами, викликаючи вивільнення біологічно активних речовин — гістаміну, повільно-реагуючої субстанції анафлаксії, серотоніна, лейкотрієнів LTА 4, LTD 4, LTB 4, LTC 4. Під впливом медіаторів розвиваються гіперреактивність бронхів, що проявляється бронхоспазмом, набряком слизової оболонки бронхів, гіперкринією і дискринією.
Суттєві зміни при БА проходять у вегетативних нервових шляхах : порушується співвідношення між симпатичним і парасимпатичним її відділами в сторону переважання впливу останнього. Зменшується число (β2-адренорецепторів і підвищується тонус блукаючого нерва, а в результаті цього знижується поріг чутливості гілок блукаючого нерва, розміщених в підслизовому шарі і крупних бронхах. Тому дія на дихальні шляхи різних факторів зовнішнього середовища (холод, різкі запахи, запиленість) викликає їх подразнення і розвивається бронхоспазм.
Порушується співвідношення між циклічними нуклеотидами: зменшується вміст циклічного аденозинмонофосфата (ЦАМФ) і підвищується концентрація циклічного гуанозин монофосфату (ЦГМФ) .
В патогенезі бронхоспазму у хворих БА мають значення порушення у співвідношенні різних класів простагландинів — переважає синтез простагландинів класу А, які дають бронхоконстрікторний ефект (аспіринова астма).
У хворих БА, окрім того розвивається недостатність глюкокортикоїдної функції наднирників, вторинний гіперальдостеронізм.
Важливе значення у формуванні бронхоспазму у хворих БА надають порушенням метаболізму внутрішньоклітинного Са 2+ . Високий вміст іонів Са 2+ в гладком’язевих клітинах бронхів підвищує їх готовність до констрикції.
Патоморфологічні зміни: В бронхолегеневому апараті хворих БА виявляють – спазм і гіпертрофію головних м’язів бронхіального дерева, обтурацію просвіту бронхів і бронхіол венозним секретом з великим вмістом еозинофілів, набряк слизової оболонки з інфільтрацією тучними клітинами і еозинофілами.
В МКХ Х перегляду БА знаходиться в рубриці J 45.
J45.0 – Астма з переважанням алергічного компонента
Екзогенна алергічна астма
Ендогенна неалергічна астма
Згідно цієї класифікації виділяють такі клінічні форми БА: алергічна (з встановленим зовнішнім алергеном); неалергічна (зовнішній фактор неалергічної природи); змішана (алергічні та неалергічні фактори); невизначена (невизначені фактори та пізня астма).
На основі комплексу клінічних, функціональних показників, частоти застосування бронхорозширюючих препаратів виділяють 4 ступені важкості БА:
І ступінь захворювання: інтермітуючий перебіг – напади задухи або його еквіваленти рідше 1 на тиждень. Короткочасні, легкі. Нічні напади не частіше 2 на місяць. У період між нападами симптоми захворювання відсутні. Непостійне застосування інгаляційних бета-2-агоністів короткої дії, які швидко ліквідують напади задухи.
ІІ ступінь захворювання: легкий персистуючим перебіг, симптоми постійні, але короткочасні, від 1 на тиждень до 1 на день. Нічні симптоми 1-2 на місяць. Необхідність користування бета-2-агоністами короткої дії до 6-10 разів на тиждень. Переваги має призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів.
ІІІ ступінь захворювання: середньоважкий персистуючим перебіг, щоденні симптоми астми, нічні симптоми частіше 1 на тиждень. Фізична активність обмежена. Нічний сон суттєво порушений. Необхідність щоденного багаторазового застосування бета-2-агоністів короткої дії. Переваги має поєднаний прийом інгаляційних глюкокортикостероїдів та інгаляційних пролонгованих бета-2-агоністів.
ІV ступінь: важкий персистуючим перебіг, постійні тривалі, денні та нічні симптоми астми. Виражена обмеженість фізичної активності. Часті загострення, що загрожують життю хворого. Збереження симптомів у період між нападами. Бета-2-агоністи короткої дії майже не поліпшують стану хворого. Призначаються високі дози інгаляційних глюкокртикостероїдів в поєднанні з інгаляційними пролонгованими бета-2-агоністами.
Загострення БА класифікується за анамнезом, важкістю клінічних симптомів і функціональними порушеннями дихання та кровообігу. Виділяють 4 ступені важкості загострення БА:
Легкий: хворі ходять, можуть лежати, можливе збудження, частота дихання підвищена, немає участі допоміжної мускулатури, дихання свистяче помірно, звичайно наприкінці видиху, пульс 60 мм рт. ст, РаСО2 120, РаО2 – 45 мм рт. ст.
Загроза зупинки дихання: свідомість сплутана, парадоксальне торакоабдомінальне дихання, відсутність свисту, брадикардія.
Приклади формування діагнозу.
Бронхіальна астма, важкий персистуючий перебіг, дифузний пневмосклероз, емфізема легень ІІ ступеня, ДН ІІ.
Бронхіальна астма, середньоважкий персистуючий перебіг, сегментарний пневмосклероз, емфізема легень ІІ ступеня, ДН ІІ.
Бронхіальна астма, легкий персистуючий перебіг, ДН 0.
Бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг ДН 0.
Клініка. В розвитку приступу БА розрізняють три періоди – передвісників, розпалу (задухи), зворотнього розвитку.
Період передвісників характеризується появою за декілька хвилин, годин іноді днів до приступу ряду симптомів: вазомоторних реакцій з боку слизових оболонок носа, що проявляєтсья чханням, свербінням очей і шкіри, надмірним діурезом, нерідко зміною настрою (подразливість, депресія, погані передчуття)
Період розпалу (задухи) має наступну симптоматику: появляється відчуття нестачі повітря, здавлення в грудях, виражена експіраторна задуха. Вдох стає коротким, видих повільний, в 2 – 4 рази довший вдоху, супроводжується голосними, тривалими свистячими хрипами, які чути на відстані. Хворий займає вимушене положення, сидить, нахилившись вниз, спираючись ліктем на коліна, край стола, ліжка. Мова майже неможлива, хворий неспокійний, наляканий. Обличчя бліде з синюшним відтінком, покрите холодним потом. Крила носа роздуваються на вдосі . Грудна клітка в положенні максимального вдоху, в диханні приймають участь м’язи плечового поясу, спини, черевної стінки, міжреберні м’язи і надключні ямки втягуються при вдосі. Шийні вени набухлі. Під час приступу спостерігаються кашель з в’язким, густим харкотинням, що важко виділяється. Після відходження харкотиння дихання стає більш легким. Над легенями перкуторно звук з тимпанічним відтінком, нижні границі легень опущені, рухомість легеневих країв обмежена, на фоні послабленого дихання чути багато сухих свистячих хрипів. Пульс прискорений, слабого наповнення, тони серця приглушені.
Період зворотнього розвитку приступу – різний по тривалості. У одних хворих він закінчується швидко і без ускладнень, в інших триває декілька годин або діб. Після приступу хворі відчувають слабість, недомагання.
Найбільш важка форма загострення БА – розвиток астматичного стану. Він характеризується стійкою і тривалою бронхіальною обструкцією, яка супроводжується наростаючою дихальною недостатністю, порушенням дренажної функції бронхів і формуванням резистентності до симпатоміметиків. Причиною астматичного стану може бути:
швидка відміна або зменшення дози глюкокортикоїдів;
новий контакт з масивною дозою алергену;
надмірне вживання снотворних і седативних засобів.
Розрізняють 3 стадії астматичного стану (Г.Б. Федосєєв 1984; 1988; А.Г. Чучалін 1985; Т.А. Сорокіна 1987).
Стадія І подібна до затяжного приступу задухи, але у хворого формується рефрактерність до симпатоміметиків, порушується дренажна функція бронхів (перестає відходити харкотиння, приступ задухи не вдається ліквідувати протягом 2 годин і більше. Газовий склад крові змінюється незначно : відмічається помірна гіпоксія ( РаО2— 70 – 80 мм рт. ст. ) і гіперкапнія (РаСО2 – 45 – 50 мм рт. ст. ) або , навпаки у зв’язку з гіпервентиляцією – гіпоксія (РаСО2 менше 35 мм рт. ст. ) і дихальний ацидоз.
Стадія ІІ астматичного стану характеризується порушенням дренажної функції бронхів, просвіт їх забито густим слизом, формується синдром “німої легені” . Газовий склад крові різко порушений : артеріальна гіпоксемія (РаО2 50 – 60 мм рт. ст. ) і (РаСО2 60 – 80 мм рт. ст. ) в основному за реакцією змішаного ацидозу . Стан хворого важкий, свідомість загальмована, ціаноз, тахікардія 120 в 1 хв, АТ має тенденцію до підвищення.
Стадія ІІІ. Характеризується різними порушеннями ЦНС з розвитком картини гіперкапнії і гіперкапнічної коми (РаСО2 більше 90 мм рт. ст. , РаО2 менше 40 мм рт. ст. )
Діагноз і диференціальний діагноз: встановленню діагнозу БА допомагає правильно зібраний алергічний, в тому числі і генетичний анамнез, наявність супутніх захворювань носоглотки — поліноз, викривлення носової перегородки, синусити, вазомоторні риніти. Необхідна ретельна оцінка функції шлунково–кишкового тракту, так як харчова алергія призводить до порушення його діяльності, захворювання органів травлення можуть посилювати прояви харчової алергії.
Для виявлення сенсибілізації до будь-якого алергену проводиться шкірне тестування, по результатах якого вирішується питання про проведення специфічної гіпосенсибілізації. При неінформативності шкірного тестування проводять інгаляційні провокаційні тести, які вважають достовірним методом специфічної діагностики.
В крові у хворих БА можна виявити еозинофілію, помірно знижене ШОЕ . В харкотинні – багато еозинофілів, іноді спіралі Куршмана, при вираженій активності запального процесу виявляють у великій кількості нейтрофільні лейкоцити, іноді »тільця Креоли’’ – круглі утворення, що складаються з епітеліальних клітин. Можливе збільшення рівня 2 — — глобулінів, сіалових кислот, серомукоїду, фібрину, гаптоглобіну, кількості імуноглобуліна, зниження активності Т – супресорів. Рентгенологічне обстеження – у хворих з атопічною астмою не виявлено змін в легенях поза приступом, а під час приступу виявляються ознаки гострої емфіземи легень. З часом, при приєднанні інфекційного фактору появляються ознаки хронічного бронхіту з перібронхіальним склерозом і емфіземою легень.
На ЕКГ хворих БА ознаки перевантаження правого передсердя, іноді часткова або повна блокада ніжки пучка Гіса, формування легеневого серця .
Спірографічне і пневмотахометричне дослідження показує порушення бронхіальної прохідності (зниження ОФВ, МВЛ, зниження швидкості видиху) , при частих загостреннях і розвитку емфіземи легень – зниження ЖЕЛ. Диференціальна діагностика БА проводиться з двома групами захворювань :
а) захворюваннями, які проявляються бронхоспастичним (бронхообструктивним) синдромом неалергічної природи; хронічним обструктивним бронхітом , ураженням серця з лівошлуночковою недостатністю, порушенням дихання, механічною закупоркою верхніх дихальних шляхів
б) хворобами алергічної природи (полінози,аспергільоз).
Зв’язок приступу задухи з психоемоційним фактором, і відсутність будь-яких патологічних ознак при фізичному обстеженні вказують на психогенну природу приступу .
Диференціальна діагностика хронічного обструктивного бронхіту і БА.
(А.А. Чіркін, А.Н. Окороков, І.І. Гончарик, 1993).
Хронічний обструктивний бронхіт
Наявність супутніх алергічних захворювань
Задишка і затруднене дихання
Постійно, немає приступів, посилюється після фізичного навантаження
Слизисто-гнійне, еозинофілії немає, кристали Шарко-Лейдена і спіралі Куршмана відсутні
Слизисте, багато еозинофілів, кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана
Рентгенологічні зміни в легенях
Перибронхіальна і периваскулярна інфільтрація, сітчатий пневмосклероз
Дифузне посилення легеневого рисунка, емфізема легень
Функція зовнішнього дихання
Обструктивні порушення вентиляції, проба з бронхолітиком від’ємна
Обструктивні порушення вентиляції, які можуть зникати в міжприступному періоді, проба з бронхолітиком позитивна
При загостренні – лейкоцитоз, прискорене ШОЕ
Шкірні проби з алергенами
Диференціальна діагностика бронхіальної і серцевої астми.
(А.А. Чіркін, А.Н. Окороков, І.І. Гончарик, 1993).
ХНЗЛ, повторні пневмонії, алергія
Органічні захворювання серцево-судинної системи
Вік, в якому починається захворювання
Переважно похилий або старечий
Інспіраторна, рідше змішана
В легенях розсіяні сухі свистячі хрипи, тони серця приглушені, ритмічні
Розсіяні вологі різнокаліберні, тахікардія, тони серця глухі, аритмія
Скудне, в’язке, скловидне, містить кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана, виділяється в кінці приступу
Піниста або рідко з домішками крові, містить клітини «серцевих вад»
Відхилення електричної осі серця вправо, перевантаження правого передсердя
Відхилення електричної осі серця вліво, гіпертрофія лівого шлуночка, ішемія міокарду, аритмії
“Обтураційна астма” – в основі її лежить механічне порушення прохідності крупних дихальних шляхів внаслідок пухлини, стороннього тіла або рубцевого стенозу . Задуха інспіраторна, хрипи в легенях не вислуховуються, а вислуховується стридорозне дихання в зоні трахеї і крупних бронхів.
Кон’юнктивітам характерна сезонність хвороби, маніфестує у період цвітіння рослин, стихає після припинення цвітіння.
Алергічний бронхолегеневий аспергільоз – характерний важкий бронхообструктивний синдром, рецидивуючі еозинофільні інфільтрати, а також значне підвищення вмісту IgE. Діагноз аспергільозу більш переконливий при встановленні сенсибілізації шкіри до алергенів аспергіл.
Лікування БА доцільно згрупувати в наступних розділах:
Лікування приступу БА, яке має метою ліквідацію пароксизмального спазму гладкої мускулатури бронхів і бронхіол ;
Лікування загострення БА, направлене на пригнічення алергічного запалення в бронхіальному дереві;
Лікування астматичного статусу, що вимагає невідкладних заходів по боротьбі з бронхоспазмом, алергічним запаленням в бронхах, гострою дихальною недостатністю, синдромом “рикошету” , гіперволемією і гіперкоагуляцією;
Лікування у фазі медикаментозної або нестійкої ремісії, яке направлене на корекцію дефектів імунної, гормональної і нервових систем для стабілізації стану пацієнтів, зниження доз лікувальних препаратів до мінімально можливих, аж до їх відміни.
Немедикаментозні методи – вдихання теплого повітря, краще зволоженого, гарячі ніжні ванни, вібраційний масаж, точковий масаж, голкорефлексотерапія, дихання за методом проф. К.П. Бутейко з затримкою дихання на вдосі.
Медикаментозне лікування приступу БА полягає у використанні препаратів трьох груп – метилксантинів, β2— адреноміметиків і холінолітиків.
Метилксантини. Використовують теофіліни швидкої та пролонгованої дії. Теофіліни швидкої дії – еуфілін–Н-200, 5 та 10 мл 2% р-ну в/в крапельно, еуфілін 2,4% 10 мл в/в в 20 мл 0,9% р-ну хлориду натрію, Теофіліни пролонгованої дії: Тео-Дур табл. 100, 200, 300 мг 2 рази на день; Вентакс капс. 100, 200, 300 мг на день; Теопек табл. 100, 200, 300 мг на день; Ретафіл капс. 300 мг 2 рази на добу; еуфілонг капс. 250, 350, 500 мг 1 раз на добу; Тео-24 капс. 1200-1500 мг 1 раз на добу.
Група симпатоміметиків: бета-2-агоністи швидкої та пролонгованої дії. Бета-2-агоністи швидкої дії: беротек 100 мкг 1-2 інгаляції 3 рази на день; беродуал 1-2 дози 3 рази на день; беродуал-форте інгаляції 3-4 рази на день; сальбутамол 100 мкг 4 рази на день, в табл. 0,002 4 рази на день; вентолін 100 мкг 3-4 рази на день, в табл. 0,002 4 рази на день; астмопент в табл. 20 мг 3-4 рази на день або інгаляції 0,75 мкг 1-2 рази. Бета-2-агоністи подовженої дії: серевент 50 мкг 1-2 рази на добу.
Холіноблокатори: атропін – 0,1% р-н 1 мл п/ш, платифілін 0,2% 1 мл п/ш, метацин 0,1% р-н 1 мл п/ш. Але бронхолітична дія їх слабша ніж у симпатоміметиків і ксантинів, вони погіршують мукоциліарний кліренс, що обмежує їх застосування. Появились нові препарати з холіноблокуючим ефектом: атровент інгаляції 20 мг 3-4 рази на день, травентол для інгаляції 40 мкг 3-4 рази на день.
Як правило, легкий приступ задухи знімається інгаляцією аерозоля симпатоміметика (беротек, вентолін, алупент, астмопент).
При недостатньому ефекті через 10 – 15хв. повторюють інгаляцію препарату або в\в повільно вводять 10 – 15 мл 2,4% розчину еуфіліну.
Лікування хворих з загостренням БА. При невираженому загостренні хвороби лікування може проводитись в поліклінічних умовах. В основі лікування лежить інгаляція симпатоміметиків у поєднанні з застосуванням еуфіліну (всередину і внутрівенно) . Певне значення для лікування загострень БА (поза приступом) в поліклінічних умовах має використання інталу (по одній капсулі 4-6 разів на день) або задітену (по 0,001г 2 рази на день), а у деяких хворих – і інгаляції бекотида (по 2-3 інгаляції 4 – 6 разів на день)
У випадку виражених приступів задухи, які протікають з дихальною недостатністю і не піддаються лікуванню в амбулаторно – поліклінічних умовах протягом 5 – 7 днів, при розвитку астматичного стану, а також при поєднанні БА і ІХС, гіпертонічної хвороби хворі підлягають госпіталізації.
При загостренні БА протягом 20 – 30 хв. вводять еуфілін в дозі 4 – 6 мг\кг маси тіла. Після досягнення вираженого терапевтичного ефекту ( звичайно для цього потрібно 3 – 4 дні) , кожні 4 – 6 год вводять всередину або внутрівенно еуфілін з розрахунку 2 – 3 мг\кг маси тіла. Для ліквідації загострення БА використовують і інші бронхолітики, в основному селективні 2— симпатоміметики (беротек , вентолін) , а у осіб похилого віку холіноблокатори (атровент, беродуал).
Для покращення дренажної функції бронхів показана активна муколітична терапія (мукалтин, бромгексин по 1-2 таблетки 3-4 рази на день). В якості відхаркуючих можуть бути використані термопсис, корінь алтея, листя мати-і-мачухи і ін.
Обов’язкове використання препаратів, мембраностабілізуючої дії: кромолін капс. 20 мг 4 рази на добу, інтал капс. 20 мг 3-4 рази на добу; тайлед по 2 інгаляції 3-4 рази на день; хромоген 5 мг 1 інгаляція 3-4 рази на день.
Виражений бронхообструктивний синдром, який перебігає з дихальною недостатністю, стійке загострення змушують почати терапію глюкокортикоїдними препаратами. Лікування глюкокортикоїдами використовуються в 2 варіантах: лікування інгаляційними формами глюкокортикоїдів – місцева глюкокортикоїдотерапія; застосування глюкокортикоїдів в середину або парантерально – системна глюкокортикоїдотерапія, переважно починають з застосування внутрівенно поряд з еуфіліном глюкокортикоїдів : преднізолон 60-90 мг 2-3 рази на день або інший препарат (гідрокортизон, метилпреднізолон). При відсутності ефекту протягом 2 – 3 днів до терапії доцільно додати пролонговані форми глюкокортикоїдів – однократно в\м вводять 80 мг метилпред–депо або кеналог – 40. В ряді випадків поряд з внутрівенним введенням глюкокортикоїдних препаратів доцільні ін’єкції бекотида ( бекломета ) , або інших — по 8 – 16 до 20 ін’єкцій за день.
При вираженому загостренні БА , які перебігають з важкими приступами задухи застосовують інгаляційні глюкокортикоїди. Інгаляційні глюкокортикоїди мають активну протизапальну дію і не дають побічних ефектів. Застосовують бекломет 50 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день, бекломат 200 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; беклазон 100 або 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; інгакорт 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; бекотид 50 мкг 1-2 інгаляції 4 рази на день; пульмікорт (будесоніт) – 50 мкг 1-2 інгаляції 4 рази на день; азмакорт 100 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день, беклофорт 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; альдецин 50 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; фліксотид 25, 50, 125, 250 мкг в інгаляціях. При дуже важкому перебігу БА, відсутності ефекту від інших методів лікування глюкокортикоїди застосовують всередину або парентерально. Починають застосування внутрівенно поряд з еуфіліном, преднізолону 60-90 мг 2-3 рази на день, або інший препарат (гідрокортизон, метил преднізолон). При відсутності ефекту протягом 2-3 днів до терапії доцільно додати пролонговані форми глюкокортикоїдів – однократно в/м вводять 80 мг метилпред – депо. В ряді випадків поряд з в/в введенням глюкокортикоїдних препаратів доцільні ін’єкції бекотида (бекломеда), або інших – по 8-16 до 20 ін’єкцій на день.
При загостренні БА на фоні активізації хронічних вогнищ інфекції повинна проводитись антибактеріальна терапія. Ефективні макроліди (ерітроміцин по 1,2 – 1,6 г\добу) , аміноглікозиди (гентаміцин по 40 мг 2 рази на день), левоміцетин, нітрофуранові препарати.
З фізичних методів лікування широко використовують: інгаляції підігрітих мінеральних вод в поєднанні з масажем грудної клітки і дихальною гімнастикою, СВЧ — поля (дециметрові хвилі) на ділянку наднирників , стимулюють викид ендогенних глюкокортикоїдів.
Стандарти медикаментозного лікування БА залежно від ступеня важкості, характеру перебігу захворювання.
І ступінь. Інтермітуюча астма. За ідентифікації алергену рекомендують імунотерапію, за відсутності ефекту призначають медикаментозне лікування. Планове застосування мембраностабілізуючих препаратів типу інталу, кромоліну, недокромілу натрію. Бронходилятатори короткої дії за необхідності.
ІІ ступінь. Легка персистуюча астма.
Кромоглікат або недокроміл – самостійно, або + бета-2-агоністи пролонгованої дії або + теофіліни пролонгованої дії.
Інгаляційні кортикостероїди 200-500 мкг самостійно + бета-2-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії.
Інгаляційні кортикостероїди до 800 мкг самостійно + теофіліни пролонгованої дії.
За необхідності бета-2-агоністи короткої дії в інгаляціях або табл. чи сиропах за потребою.
ІІІ ступінь. Середньої важкості персистуюча астма.
Щоденно інгаляційні кортикостероїди більше 500 мкг і за необхідності інгаляційні бета-2-агоністи пролонгованої дії, або теофіліни пролонгованої дії, та/або бета-2-агоністи в табл. чи сиропі.
За необхідності, але не частіше 3-4 разів на день, інгаляційні бета-2-агоністи короткої дії
ІV ступінь. Важка персистуюча астма.
Інгаляційні кортикостероїди 800-1200 мкг і більше в комбінації з бронходілятаторами пролонгованої дії (бета-2-агоністи або теофіліни). За відсутності ефекту додаються пероральні глюкокортикоїди.
Останнім часом у комплексному лікування БА застосовуються антилейкотрієнові препарати. Синтезовані препарати – прямі інгібітори 5-ліпооксигенази (лілєутон, АВТ-76, ZD-2139); інгібітори активуючого протеїну (МК886, МК0591), антагоністи рецепторів сульфілопептидних лейкотрієнів (зафірлукаст, монтелукас та інші), антагоністи лейкотрієнів В-4 (U-75, 302).
Лікування астматичного стану. Хворий повинен бути госпіталізований, бажано у відділення інтенсивної терапії.
Комплекс місцевих заходів:
Протягом перших 20 – 30 хв в\в крапельно вводять еуфілін в дозі 4 – 6 мг\кг маси тіла, а потім до повної ліквідації астматичного стану продовжують введення еуфіліну з розрахунку 0,6 мг\кг кожну годину, або по 3 мг\кг кожні 4 – 6 год.
Глюкокортикоїди : преднізолон в\в струйно в дозі 60 – 90 мг кожні 3 – 4 год і одночасно всередину дають преднізолон в добовій дозі 20 – 30 мг.
Проводять інфузійну терапію направлену на поповнення дефіциту рідини в організмі. Вводять на добу до 2 – 3 л ізотонічного розчину хлориду натрію.
Для боротьби з ацидозом використовують 4% р-н гідрокарбонату натрію в дозі 100 – 150 мл 1 – 2 рази на добу .
При розвитку синдрому “німої легені” або гіперкапнічної коми хворого переводять на штучну вентиляцію легень.
Застосовують заходи, що відновлюють дренажну функцію бронхів: вібраційний масаж грудної клітки, інгаляції, муколітичні препарати.
Після ліквідації загострення БА переходять до виконання програми реабілітаційних заходів для хворого БА .
Вона передбачає виключення контакту хворого з алергеном, проведення специфічної десенсибілізації .
Неспецифічна десенсибілізація проводиться гістоглобуліном по 0,5 – 1 мл під шкіру з інтервалом 2 – 3 дні на курс по 5 – 10 ін’єкцій.
Підтримуюча терапія включає тривале застосування препаратів, які стабілізують мембрани тучних клітин (інтал, задітен, верапаміл, ніфеділін).
При неефективності перечислених методів лікування і неможливості досягнення ремісії показана підтримуюча терапія глюкокортикоїдами.
Застосовують бекотид по 2 інгаляції 2 – 4 рази на день, або тріаміцінолон, чи метилпреднізолон, які приймають всередину однократно або всю добову дозу зранку. В плані підтримуючої терапії можуть проводитись повторні сеанси голкорефлексотерапії, розвантажувально–дієтична терапія. Серед лікувально – профілактичних заходів суттєве місце займає санаторно – курортне лікування (південний берег Криму), а також лікування в соляних печерах.
Диспансеризація хворих БА здійснюється дільничним терапевтом під контролем пульмонолога і алерголога.
При важкому перебігу БА і постійному застосуванні гормональних препаратів в дозах більше 10 – 15 мг преднізолона на добу огляд хворого лікарем здійснюється не рідше 1 раз на 3 тижні. В інших випадках хворий відвідує лікаря кожні 3 місяці. Крім того 2 рази на рік він оглядається ЛОР – спеціалістом і стоматологом. Хворим, які постійно приймають глюкокортикоїди всередину необхідно 1 раз в рік проводити рентгенологічне обстеження шлунку (стероїдні виразки), а також 2 рази на рік – рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (стероїдний туберкульоз).
Інструкцію про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми (Наказ МОЗ України від 28.10.03. №499) див. у додатку.
источник
Алергічна бронхіальна астма: причини, симптоми і лікування
Алергічна бронхіальна астма в більшості випадків провокується так званими «домашніми алергенами» (пиловими кліщами, пліснявими грибками, шерстю тварин), а також алергенами рослинного характеру (пилком рослин і речовинами, що містяться в деяких плодах). На жаль, ефективного методу лікування алергічної бронхіальної астми, дозволяє назавжди забути про це захворювання, не існує.
Астма — це хронічне запальне захворювання, пов’язане з приходить і змінюється за своєю вираженості обструкцією дихальних шляхів та гіперреактивністю бронхів, з повторюваними епізодами хрипів, кашлю, задишки і почуттям сорому у грудях.
Поки дієвого методу, як вилікувати бронхіальну астму зі стовідсотковою гарантією, не існує, але її можна тримати під контролем настільки, щоб вона не викликала серйозних порушень функції легень. Можна намагатися не помічати хвороби, поки ознаки бронхіальної астми обмежуються легким хрипом при диханні і кашлем. Але якщо людина не буде ретельно уникати алергенів, перебувати під наглядом спеціаліста і регулярно приймати ліки, то напади хвороби почнуть частішати і посилюватися. При наявності частих симптомів лікування бронхіальної астми методами фармакотерапії або імунотерапії не уникнути.
Бронхіальна астма визначається на підставі наступних ознак:
- хронічне запалення бронхів;
- сформована гіперреактивність бронхів;
- напади задухи, експіраторної задишки або їх еквіваленти;
- оборотність симптоматики і обов’язкове її рецидивування (проявляється в тому, що у більшості хворих в період ремісії захворювання не вдається виявити клінічних симптомів астми).
Основні ознаки бронхіальної астми — це задишка, свистячі хрипи, нападоподібний кашель. Також симптомом алергічної бронхіальної астми є закладеність у грудях. Ознаки захворювання з’являються після контакту з алергеном (кішкою, собакою, під час прибирання приміщення, у весняно-літній період).
Загострення захворювання можуть викликати багато чинників, які називають тригерами. До них належать алергени, вірусні інфекції, поллютанти (забруднюючі речовини) і лікарські препарати. Зменшення впливу цих факторів покращує контроль над бронхіальною астмою і знижує потребу в лікарських препаратах.
Причинами бронхіальної астми є алергени кліщів домашнього пилу, спор грибів, пилку дерев, трав, бур’янів, епідермісу, тарганів та інші алергени рослинного і тваринного походження. Нерідко єдиною причиною розвитку важкої форми бронхіальної астми стає алергія на домашніх тварин. У хворих з чутливістю до пилку рослин напади задухи можуть провокуватися при вживанні рослин або їх плодів в їжу (наприклад, яблук, слив, персиків, халви та насіння соняшнику, лісового горіха).
Знаючи, які ознаки бронхіальної астми говорять про наявність алергічного характеру захворювання, і виявивши у себе або своїх близьких хоча б деякі з них, необхідно проконсультуватися з імунологом.
Діагноз бронхіальної астми підтверджується на підставі дослідження функції легенів.
Специфічна алергологічна діагностика проводиться лікарем і включає збір аллергоанамнеза, проведення шкірного тестування, визначення загального та специфічного IgE в сироватці крові.
Дол того як лікувати бронхіальну астму, потрібно пройти алергологічні тести — вони дозволяють уточнити характер захворювання та визначити показання для проведення аллергенспецифической імунотерапії.
Лікування бронхіальної астми включає:
- Проведення елімінаційних заходів (зменшення або виключення впливу причинних алергенів).
- Фармакотерапію.
- Аллергенспецифическую імунотерапію.
- Навчання хворих та членів їх родини купіруванню нападів.
Базисна (протизапальна) терапія включає регулярне тривале застосування препаратів, купирующих алергічне запалення в слизовій оболонці дихальних шляхів (глюкокортикостероїди, антагоністи лейкотриеновых рецепторів та інші). Базисна терапія визначається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання на момент огляду хворого.
Отримані дані про існування вираженого запалення в бронхах, навіть при мінімальних клінічних симптомах і на ранніх стадіях захворювання. Для придушення запалення при астмі будь-якого ступеня тяжкості рекомендовані інгаляційні глюкокортикостероїди.
Застосування цих препаратів у низьких і середніх дозах безпечно. При призначенні високих доз можливе виникнення побічних ефектів.
Використання системних глюкокортикоїдів при бронхіальній астмі показано тільки для самих важких хворих, резистентних до всього комплексу проведеної медикаментозної терапії. Застосування обмежене в зв’язку з великою кількістю важких побічних ефектів, особливо у зростаючого дитячого організму.
Найважливішою ланкою патогенезу бронхіальної астми є утворення лейкотрієнів в ході алергічної реакції. Для придушення цього процесу в ході підтримуючої терапії використовуються антагоністи лейкотриеновых рецепторів. Їх можна поєднувати з будь-яким базисним препаратом. Вони використовуються для купірування денних і нічних симптомів сезонних і постійних алергічних ринітів (у дорослих та дітей з 2 років).
Дія антилейкотриеновых препаратів починається через кілька годин або кілька днів після першого прийому, тому вони не можуть бути засобами невідкладної допомоги.
Аллергенспецифическая імунотерапія використовується при доведеній побутової (кліщовий) та пилкової сенсибілізації і проводиться лікарем-алергологом.
источник
Алергічна астма — це часто зустрічається вид астми. Близько 80% всіх випадку астматичних захворювань, як у дітей, так і у дорослих відбуваються на тлі алергії. Давайте розглянемо основні види астми, способи їх діагностики, лікування і методи профілактики.
Поява алергічної астми провокують різні субстанції і мікроорганізми, які потрапляють в організм при вдиху і викликають алергію. Алергени або збудники алергії загострюють симптоми різних захворювань і викликають напади астми, в даному випадку алергічної астми. При алергічній астмі дуже важливо вчасно діагностувати захворювання і почати лікування. Так як алергени присутні скрізь, а діагноз — астма, погіршує якість життя і може призвести до дуже серйозних наслідків.
[1], [2], [3], [4], [5]
Причини алергічної астми пов’язані з дією алергенів на організм. Під дією алергенів в дихальних шляхах виникає запальний процес, який утруднює дихання і провокує появу задишки. Така реакція організму відбувається через порушення в роботі імунної системи. Як тільки алерген потрапив в органи дихання, відбувається бронхоспазм і починається запальний процес. Саме тому алергічна астма супроводжується нежиттю, кашлем і сильною задишкою.
Існує безліч причин, які могли б спровокувати появу алергічної астми. Захворювання може викликати пилок рослин, шерсть тварин, суперечки цвілевих грибів і багато іншого. Астма може початися не тільки через вдихання алергену, але навіть і з-за легкої подряпини або порізу на шкірі. У багатьох людей астма з’являється через частого вдихання тютюнового диму, забрудненого повітря, парфумерних ароматів або запаху побутової хімії. Крім алергенів на появу астми впливають і інші фактори, які не є причиною захворювань, але провокують астматичні напади. Найпоширеніші з них:
- Фізичні навантаження — кашель і задишка з’являються при активних і тривалих вправах.
- Лікарські препарати — деякі ліки провокують астматичні напади. Тому, перед застосуванням будь-яких антибіотиків і навіть вітамінів необхідно консультуватися з лікарем і уважно читати протипоказання до застосування в інструкції з препаратом.
- Інфекційні захворювання — простудні захворювання провокують появу кашлю і астматичних нападів.
- Температурний режим і забруднене повітря.
- Емоційний стан — часті стреси, істерики, сміх і навіть плач провокують астматичні напади.
[6], [7], [8], [9]
Симптоми алергічної астми виявляють себе по-різному, але найчастіше це сильний кашель, задишка і нежить. Перші симптоми захворювання дають про себе знати як тільки алерген потрапить в дихальні шляхи або на шкіру. Імунна система реагує моментально, викликаючи свербіж, почервоніння і набряклість (якщо алерген потрапив на шкіру) або ж напади задушливого кашлю (при вдиханні алергену). Давайте розглянемо основні симптоми алергічної астми.
- Сильний кашель (у деяких людей з-за впливу алергенів починається асфіксія, так як горло набрякає).
- Задишка.
- Біль у грудях.
- Часте дихання зі свистом.
На появу вищеописаних симптомів впливають такі алергени як пилок рослин і трав (особливо в період цвітіння), слина і шерсть тварин, а також подряпини, екскременти кліщів, тарганів та інших комах, суперечки цвілевих грибків. При появі симптомів астми необхідно негайно звернутися за медичною допомогою і пройти діагностику в алергоцентрі для визначення причини захворювання і призначення ефективного лікування.
Інфекційно-алергічна астма має своєрідний механізм розвитку. Особливу роль у розвитку даного захворювання відіграє наявність хронічної інфекції дихальних шляхів, а не вдихання алергену. Ось чому інфекційно алергічна астма найчастіше зустрічається у людей похилого віку. Через впливу інфекції та хронічного запалення, в бронхах відбуваються зміни, які призводять до їх реактивності. Бронхи починають гостро реагувати на будь-які подразники, а стінки бронхів товщають і обростають сполучною тканиною.
Основний симптом інфекційно-алергічної астми — тривалий перебіг захворювань дихальних шляхів, можливо навіть із загостреннями. Інфекційно-алергічна астма може з’явитися і через хронічного обструктивного захворювання легень або хронічного бронхіту.
Алергічна форма бронхіальної астми розвивається на тлі дії патогенного механізму гіперчутливості. Основна відмінність алергічної форми бронхіальної астми від просто астми або алергічної в тому, що від моменту дії алергену до появи нападу проходять лічені секунди. Основний фактор, який сприяє появі захворювання — хронічні інфекції з ускладненнями або часті захворювання дихальних шляхів. Але захворювання може виникнути і через тривалого прийому лікарських препаратів, екології або професійної шкідливості (робота з хімічними речовинами і інше).
Основні симптоми астматичного захворювання проявляються у вигляді сильного кашлю, який викликає спазми в грудях. Крім цього можуть виникати тимчасові напади задухи. Наявність даних симптомів свідчить про серйозні проблеми в організмі, які вимагають негайного лікування.
[10], [11]
Алергічний риніт і бронхіальна астма — це часто зустрічаються алергічні захворювання. Риніт з’являється на тлі різко вираженого запалення слизової оболонки носа. У деяких хворих спостерігається запалення кон’юнктивальних оболонок очей. Крім того у хворого виникає утруднене дихання, рясні носові виділення і свербіж в порожнині носа. Основні симптоми бронхіальної астми — задуха, кашель, хрипи, виділення мокротиння.
Це клінічні прояви одного захворювання, яке локалізується у верхньому відділі дихальних шляхів. У багатьох пацієнтів, які страждають від алергічного риніту, через час з’являються напади задухи. Зверніть увагу, що лікарі виділяють три види алергії риніту і бронхіальної астми — постійний, цілорічний і періодичний. Кожен вид залежить від впливу алергенів, які провокують захворювання. Тому найважливіший крок в лікуванні захворювання — визначення алергену і його усунення.
[12], [13], [14], [15], [16], [17], [18], [19]
Атопічна алергічна бронхіальна астма з’являється через вплив патогенетичного механізму підвищеної чутливості негайного типу. Основа захворювання в тому, що від впливу алергену до нападу проходить дуже мало часу. На розвиток захворювання впливає спадковість, хронічні захворювання і інфекції, професійні шкідливості на дихальні шляхи і багато іншого.
На тлі цього виділяють чотири типи алергічної бронхіальної астми: легка інтермітуюча, легка персистуюча, астма середньої тяжкості і тяжкий ступінь захворювання. Кожен вид захворювання супроводжується симптомами, які без належного лікування починають збільшуватися.
[20], [21], [22], [23], [24], [25], [26], [27], [28], [29], [30]
Астма з переважанням алергічного компонента — це захворювання, яке виникає через вплив певного подразника. Захворювання з’являється як у дорослих, так і у дітей через вдихання домашнього пилу, лікарських препаратів, пилку рослин, бактерій, харчових продуктів і багато чого іншого. Спровокувати захворювання може і несприятливе навколишнє середовище, різкі запахи, емоційні потрясіння і нервові перевантаження.
У пацієнтів з даним захворюванням виникає хронічне запалення. Через це дихальні шляхи стають дуже чутливими до будь-яких подразників. Крім того, в дихальних шляхах може з’являтися набряклість, яка супроводжується спазмами, і сильної виробленням слизу. Щоб вилікувати захворювання необхідно звернутися за медичною допомогою. Але, існують рекомендації, які дозволять уникнути загострення астми з переважанням алергічного компонента. Алергологи рекомендують більше часу проводити на свіжому повітрі, відмовитися від синтетики в одязі і постільній білизні, регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання, прибрати з раціону синтетичні продукти з підвищеним вмістом алергенів.
[31], [32], [33], [34], [35]
Алергічна астма у дітей може виникнути в будь-якому віці. Як правило, захворювання виникає у дітей старше одного року. Дуже часто алергічна астма маскується під хронічний бронхіт і лікується кардинально неправильно. Якщо у малюка спостерігається до чотирьох і більше епізодів бронхіту (обструктивного) протягом одного року, то це говорить про наявність алергії. У цьому випадку необхідно негайно звернутися до алерголога і почати лікування.
Лікування починається з визначення алергену, яка порушила захворювання, тобто алергічну астму. Як лікування використовуються ін’єкції лікарських препаратів і інгаляції. Лікування алергічної астми у дітей має проходити під контролем алерголога та імунолога. Регулярні профілактичні процедури підвищують імунітет дитини і захищають від алергенів, що збуджують астму.
[36], [37], [38], [39], [40]
Діагностика алергічної астми проводиться лікарем алергологом або імунологом. Лікар дізнається про симптоми, які турбують пацієнта, становить анамнез і за результатами опитування використовує певні методи дослідження і діагностики. Так, підозра на алергічну астму з’являється при таких симптомах, як кашель, легеневі хрипи, сильна задишка, часте важке дихання, набряклість горла і інше. Для діагностики алергічної астми найчастіше використовують рентген грудної клітини. У випадках загострення захворювання або важкого перебігу, на рентгені буде чітко видно невелике збільшення легких через зниженою здатності випускати повітря.
Також, для діагностики алергічної астми використовують шкірні проби. Для цього, лікар алерголог стерильною голкою вводить в шкіру екстракти найпоширеніших збудників для вивчення алергічної реакції на них. Після визначення збудника захворювання, лікар призначає комплексне лікування і профілактичні заходи.
[41], [42], [43]
Лікування алергічної астми — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я і повноцінної роботи організму. На сьогоднішній день існують способи лікування, які дозволяють повністю зупинити розвиток захворювання і полегшити симптоми. Такі методи лікування дозволяють людям з діагнозом алергічна астма вести повноцінне життя. Основа лікування — виявлення і усунення алергену. Під час лікування може бути призначена медикаментозна терапія і ін’єкції.
Що стосується загальних рекомендацій по лікуванню алергічної астми, то необхідно забезпечити чистоту вдома, позбутися від пилу, вовни і запахів тварин, так як саме вони найчастіше провокують появу симптомів захворювання. Необхідно частіше бувати на свіжому повітрі, вживати в їжу тільки натуральні продукти і не носити синтетичний одяг.
Ліки від алергічної астми призначаються лікарем алергологом. Мета такого лікування — контроль захворювання. Прийом ліки допоможе уникнути нападів астми і усуне ряд симптомів, таких як кашель, нежить, кон’юнктивіт, задишка. Всі лікарські препарати, які використовують для лікування алергічної астми, діляться на дві групи.
До першої групи належать препарати, які усувають м’язові спазми і розширюють просвіт бронхів, що дозволяє вільно дихати. Такі препарати мають короткий час дії і використовуються для зняття хворобливих симптомів.
- β2-стимулятори використовуються для зняття спазмів з гладкою бронхіальної мускулатури. Найчастіше призначають тербуталін, беротек і вентолин. Основна форма випуску — аерозоль.
- Теофіллінових ліки — ефективно усувають напади гострої алергічної астми.
- Антихолінергічні препарати — найчастіше призначаються дітям, так як мають мінімум побічних ефектів і показують відмінний результат лікування.
Друга група препаратів застосовується для зняття запалення і попередження появи астматичного нападу. Подібні ліки необхідно приймати регулярно, так як тільки в цьому випадку, вони надають ефект. Препарати поступово усувають симптоматику і запалення, стабілізуючи стан організму. Але на відміну від вищеописаних препаратів, другий тип не робить дії під час нападу астми.
- Стероїди — зменшують запалення і інші симптоми захворювання. Призначаються тривалим курсом, але мають масу побічних ефектів.
- Хромоглікат натрію — один з безпечних препаратів для лікування алергічної астми. Може призначатися як дітям, так і дорослим.
Зверніть увагу, що ліки для лікування алергічної астми можуть призначатися тільки лікарем. Самолікування посилить симптоми захворювання, викличе ряд ускладнень і серйозних патологій.
Лікування алергічної астми народними засобами використовується протягом багатьох століть. Таке лікування безпечніше медикаментозної терапії і, за відгуками багатьох хворих — ефективніше. Особливість лікування алергічної астми народними засобами в тому, що таке лікування не дає навантаження на нирки і печінку і не викликає побічних ефектів. Пропонуємо вам найефективніші і затребувані рецепти народної медицини.
- Якщо алергічна астма супроводжується сильною нежиттю і кон’юнктивітом, то для лікування вам будуть потрібні висівки. Пару ложок висівок залийте окропом і з’їжте натщесерце, випивши перед цим склянку води. Через 10-20 хвилин, сльози і соплі підуть. Дія даного засобу в тому, що висівки виводять алергени з організму.
- Алергічний риніт — це невід’ємний супутник алергічної астми. Щоб вилікувати захворювання з ранку необхідно вживати молоко з дьогтем. Курс лікування передбачає, що кожен день з ранку ви будете випивати по півсклянки молока і краплі дьогтю. На другий день в молоко необхідно додати дві краплі дьогтю і так поступово збільшувати до дванадцяти крапель. Після цього відлік повинен піти у зворотний бік. Таке лікування подарує вам вільне дихання і очистить кров.
- Якщо у вас алергічна бронхіальна астма, то даний спосіб лікування назавжди позбавить вас від захворювання. Лікування тривале, засіб необхідно приймати протягом шести-дев’яти місяців. Візьміть бутель або трилітрову банку і складіть в неї кілограм подрібненого часнику. Вміст заливається чистою водою і настоюється протягом 30 днів в темному прохолодному місці. Як тільки настоянка готова, можна починати лікування. Щоранку ложечку настоянки додавайте в гаряче молоко і пийте за півгодини до їди. Основне правило такого лікування — не можна пропускати прийом засобу.
- Якщо крім важкого дихання, нежиті і задишки, алергічна астма викликала шкірні висипання, вам допоможе цей рецепт. Березові листи заливаються окропом, настоюють і вживаються як чай. Тиждень лікування таким методом позбавить вас від ознак алергії.
Зняття нападу алергічної астми — це комплекс дій і заходів, які усувають симптоми захворювання. Найперше, що необхідно зробити при нападі астми — заспокоїтися. Постарайтеся розслабитися, повільно вдихати і видихати, якщо необхідно відкрийте вікно, приляжте або сядьте. Якщо у вас є інгалятор з ліками, то скористайтеся ним. Інгаляція швидко знімає приступ задухи і відновлює роботу гладких м’язів бронхів.
Для зняття нападу астми підійде прийом препаратів, про які ми розповідали. Одна таблетка ефективно усуне задишку і спазми в грудях. Якщо препарати і методи для зняття нападу астми не допомогли, необхідно викликати лікаря. Доктор зробить внутрішньом’язову або внутрішньовенну ін’єкцію, це дозволить вгамувати напад. Але після цього необхідно звернутися в алергоцентр і пролікуватися в стаціонарі, так як можливе повторення нападів алергічної астми і їх загострення.
источник